У Бердичеві назріває серйозне протистояння між міською та районною владою. Депутати Бердичівської міської ради разом із міським головою Сергієм Орлюком готують звернення до голови Бердичівської районної ради Олександра Балянова. Вимога — передати у комунальну власність міста нерухомість районної ради, розташовану в самому центрі Бердичева.
Йдеться щонайменше про дві адміністративні будівлі, які обслуговує Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради — РЕМ КРЕП. Це приміщення на площі Соборній, 23 та будівля на вулиці Садовій, 3.
Формально майно залишається спільною власністю територіальних громад району та перебуває в управлінні Бердичівської районної ради. Проте у міській владі вважають, що після завершення основного етапу децентралізації така модель управління застаріла, а нерухомість, розташована на території Бердичівської міської громади, повинна працювати насамперед на потреби міста.
Від протокольних усмішок до боротьби за квадратні метри
До цього часу відносини між Бердичівською міською радою та районною радою переважно залишалися у межах офіційного етикету. Спільні заходи, урочистості, засідання та публічні рукостискання не давали особливих приводів говорити про серйозний конфлікт.
Однак нерухомість у центрі Бердичева — це вже не питання протоколу. Це дорогі квадратні метри, можливість розміщувати комунальні установи, здавати приміщення в оренду, залучати кошти до бюджету або реалізовувати міські проєкти.
Саме тому підготовлене звернення може стати початком справжньої боротьби за майно. З одного боку — міська рада, яка наполягає, що утримує інфраструктуру Бердичева та надає більшість послуг місцевим жителям. З іншого — районна рада, яка досі управляє будівлями, що історично залишилися у її власності.
Суть конфлікту проста: місто хоче отримати нерухомість, яка фізично знаходиться в Бердичеві, а районна рада має вирішити, чи готова вона добровільно відмовитися від одного зі своїх найцінніших активів.
Що саме хоче отримати Бердичів
Перший об’єкт — адміністративна будівля на площі Соборній, 23. Саме за цією адресою багато років працювали районні органи влади, управління, служби та комунальні установи.
Офіційні документи Бердичівської районної ради підтверджують, що приміщення в будівлі на Соборній, 23 перебувають у комунальній власності районної ради та можуть передаватися в оренду. Наприклад, рішенням районної ради від 21 лютого 2024 року РМ КРЕП надали згоду передати в оренду частину холу на першому поверсі цієї адміністративної будівлі.
Другий об’єкт — будівля на вулиці Садовій, 3. Районна рада також розпоряджається приміщеннями за цією адресою та включала окремі кабінети до переліку майна, яке може передаватися в оренду.
У рішенні районної ради від 24 листопада 2023 року йшлося про чотири кабінети другого поверху загальною площею 119,2 квадратного метра. Раніше районна рада окремо зазначала, що будівля на Садовій, 3 є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Ці документи свідчать, що мова йде не про занедбані сараї на околиці, а про реальні адміністративні площі у центральній частині Бердичева. Саме тому інтерес міської влади до цих об’єктів виглядає цілком прагматичним.
Місто згадало про децентралізацію
Одним із головних аргументів майбутнього звернення стане адміністративна реформа та передача повноважень від районного рівня територіальним громадам.
У 2020 році Верховна Рада ухвалила Закон України №1009-IX, який упорядкував роботу органів місцевого самоврядування після утворення нових районів.
Правонаступників ліквідованих районних рад зобов’язали передати територіальним громадам об’єкти спільної власності, які знаходяться на території цих громад, відповідно до розмежування видатків, визначеного Бюджетним кодексом України.
Крім того, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає ще один механізм. За пропозицією міської, селищної або сільської ради районна рада повинна розглянути передачу об’єктів спільної власності, які розташовані на території відповідної громади та задовольняють її колективні потреби.
Саме на ці положення, ймовірно, посилатимуться депутати Бердичівської міської ради. Їхня логіка зрозуміла: об’єкти знаходяться в межах міста, використовують міські мережі, отримують послуги від міських комунальних підприємств, а отже повинні перейти під контроль Бердичівської міської громади.
Проте законодавство не встановлює правила «будівля стоїть у місті — значить автоматично належить місту». Для передачі важливо встановити не лише місце розташування майна, а й те, чи задовольняє воно потреби виключно Бердичівської міської громади.
Саме тут може початися головна юридична суперечка. Районна рада здатна заявити, що будівлі використовуються для забезпечення інтересів усього Бердичівського району, а не лише жителів міста. Міська рада, своєю чергою, може доводити, що після передачі основних повноважень громадам районний рівень фактично не має достатніх функцій та фінансових ресурсів для утримання значного майнового комплексу.
Борги можуть стати головним важелем тиску
Другий аргумент міської влади — заборгованість за комунальні послуги перед підприємствами Бердичева.
За наявною у редакції інформацією, під час підготовки звернення депутати планують окремо наголосити, що об’єкти районної ради мають борги перед міськими комунальними підприємствами. Точний розмір заборгованості наразі публічно не названий.
Для політичної дискусії це сильний аргумент. Районна рада управляє нерухомістю у Бердичеві, але проблеми з оплатою води, тепла, утримання мереж або інших послуг зрештою позначаються на фінансовому стані комунальних підприємств міста.
З позиції міської влади ситуація може виглядати парадоксально: Бердичів не розпоряджається будівлями, однак його підприємства повинні обслуговувати ці об’єкти та чекати на погашення боргів.
У міській раді фактично можуть поставити питання руба: якщо районний бюджет не спроможний належним чином утримувати нерухомість, можливо, настав час передати її громаді, яка має більше ресурсів і може знайти приміщенням практичне застосування.
Водночас сама наявність заборгованості не є юридичною підставою для автоматичного позбавлення районної ради права власності. Борги повинні бути підтверджені актами звірки, договорами, рахунками або судовими рішеннями. Окремо доведеться визначати, хто саме є боржником — районна рада, РМ КРЕП, орендарі чи бюджетні установи, які користуються приміщеннями.
Чому районна рада не поспішатиме віддавати будівлі
Для Бердичівської районної ради ці два об’єкти мають не лише майнове, а й політичне значення. Після децентралізації районні ради втратили більшу частину фінансових можливостей, а значна кількість закладів та установ перейшла до територіальних громад.
На цьому тлі нерухомість залишається одним із небагатьох вагомих активів районного рівня. Приміщення можна використовувати для роботи апарату, розміщення установ, передачі в оренду або реалізації спільних районних програм.
Втрата будівель на Соборній та Садовій суттєво послабить майнову основу районної ради. Тому очікувати, що Олександр Балянов і депутати райради без дискусій погодяться передати все місту, було б занадто оптимістично.
Районна рада може вимагати чіткого обґрунтування майбутнього використання кожного об’єкта, проведення незалежної оцінки, визначення долі РЕМ КРЕП, погашення боргів та гарантій для установ, які зараз займають приміщення.
Не виключений і компромісний варіант: передача лише частини будівель, спільне використання приміщень або укладення договорів оренди на пільгових умовах. Проте після винесення конфлікту у публічну площину будь-який компроміс буде складніше пояснити депутатам і виборцям.
Сергій Орлюк переходить у наступ
Для міського голови Сергія Орлюка тема районного майна може стати можливістю продемонструвати жорстку позицію у захисті інтересів Бердичівської громади.
Місту постійно потрібні приміщення для соціальних служб, громадських організацій, ветеранських просторів, комунальних установ та адміністративних підрозділів. Оренда або ремонт чужих будівель коштують бюджету грошей. Отримання нерухомості районної ради могло б частково розв’язати цю проблему.
Проте місту доведеться відповісти на незручне питання: що саме воно збирається робити з кожною будівлею після передачі? Просто змінити власника у реєстрі недостатньо. Старі адміністративні споруди потребують опалення, охорони, ремонтів, енергомодернізації та значних витрат на утримання.
Якщо місто хоче переконати районну раду і громадськість, воно має представити конкретний план. Які установи розмістять у приміщеннях? Скільки коштуватиме ремонт? Чи будуть частину площ здавати в оренду? Що станеться з нинішніми користувачами?
Без відповідей боротьба за нерухомість може виглядати не як турбота про майно громади, а як звичайна політична спроба перерозподілити дорогі активи.
Остаточне слово буде за депутатами районної ради
Навіть після офіційного звернення міської ради Сергій Орлюк не зможе одноосібно забрати будівлі, так само як Олександр Балянов не може самостійно вирішити їхню долю.
Питання передачі майна повинна розглянути Бердичівська районна рада на пленарному засіданні. Рішення ухвалюватимуть депутати голосуванням. Перед цим питання, ймовірно, вивчатимуть профільні комісії з питань бюджету та комунальної власності.
Дискусія обіцяє бути непростою. Частина депутатів райради може підтримати передачу, аби не накопичувати борги та не витрачати обмежені ресурси на утримання нерухомості. Інші наполягатимуть, що майно належить усім громадам Бердичівського району, а тому віддавати його лише місту недоцільно.
У разі відмови міська рада матиме кілька варіантів: продовжувати переговори, звертатися до обласної влади, вимагати врегулювання боргів або доводити право на передачу майна у суді.
Таким чином звичайне на перший погляд звернення може перетворитися на затяжний конфлікт між двома рівнями місцевого самоврядування.
Боротьба лише починається
Ситуація навколо будівель на Соборній, 23 та Садовій, 3 покаже, наскільки міська і районна влада готові домовлятися про майно після децентралізації.
Міська рада має сильні аргументи: нерухомість розташована у Бердичеві, користується міською інфраструктурою, а її утримання, за інформацією ініціаторів звернення, супроводжується боргами перед комунальними підприємствами.
У районної ради також є позиція: будівлі є спільною власністю громад усього району, використовуються районними установами та не можуть бути передані лише на підставі політичної вимоги міста.
Чи завершиться все добровільною передачею, компромісом або судовою війною — стане зрозуміло після офіційного оприлюднення звернення та реакції Олександра Балянова.
Але вже зараз очевидно: у Бердичеві почалася боротьба не просто за старі адміністративні будівлі. Це боротьба за ресурси, вплив і відповідь на головне питання децентралізації — хто насправді повинен управляти майном, розташованим на території громади.
Джерело: Бердичів Новини сьогодні
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації