Щороку, як тільки на календарі настає листопад, в Україні настає пора відзначення кількох важливих дат. Щонайперше 21 листопада Українська держава і українське суспільство вшановує пам’ять героїв Базару .
Тут і саме у цей день, але 102 роки тому, було розстріляно 359 вояків армії УНР, які відважились на похід з метою підняти повстання проти комуно-більшовицького режиму. Полонених бійців армії УНР, попри будь-які правила поводження із полоненими, розстріляли за наказом «п’ятірки» чекістів та командира кавалерійської дивізії Котовського. До речі, саме за розстріл та знищення воїнів –українців під Базаром Котовського удостоїли ордена бойового червоного прапора. Втім, у Котовського у червоний колір були пофарбовані не лише груди, але й совість і зрештою –увесь його життєвий шлях.
Але тепер – до героїв Базару. Кожної осені, починаючи із 1990 –го року, сюди звідусіль проїздять патріоти України. Спочатку це були представники Народного Руху та УРП (Української республіканської партії), Спілки офіцерів України та ще кількох громадських організацій. Згодом, коли держава Україна, проголосивши незалежність, стала відновлювати та вшановувати пам’ять про тих, хто за таку Незалежність віддав своє життя, до заходів у Базарі долучилася і влада. Щороку 21 листопада (бувало, що й напередодні) до меморіалу у селищі Базар приїздили очільники Житомирщини. Траплялися роки, коли події у Базарі мали ювілейний відтінок, і тоді людей, які приїздили для вшанування пам’яті воїнів армії УНР, було дуже багато.
У минулому, 2022-му році, церемонія вшанування героїв Базару була вже не такою велелюдною, адже йшла війна і лише голова Коростенської РДА разом із представниками місцевої громади віддав шану пам’яті полеглим воїнам. Дивно, але у 2023-му році влада Житомирщини взагалі забула про героїчний чин листопада 1921-го року. Ні представників обласної військової адміністрації, ні чиновників із Житомирської обласної ради на мітингу 19 листопада, який на території меморіалу влаштували керівники Спілки офіцерів України, зовсім не було. Чи то просто забулися, чи заметушилися житомирські чиновники у плетиві всіляких відзнак та заходів, які ледь не щодня доводиться відвідувати. Але такого вже давно не було, щоб пам’ять про вояків Юрка Тютюнника вшановували так скромно. Лише незмінні учасники щорічних вшанувань (Спілка офіцерів України) і цьогоріч прибули до Базару на чолі столичної делегації.
А Житомирщину представляли хіба що громадські активісти із Малина, місцевий староста Базарського старостинського округу та колишній мер міста Житомира, він же, також екс – народний депутат України Віталій Мельничук, хоча відомо, що Віталій Григорович нині мешкає також у столиці. А голова обласної військової адміністрації, його «зами», начальники управління культури та національно –патріотичного виховання до Базару цьогоріч не доїхали. Не було під час мітингу на території меморіального комплексу і представників Житомирської облради. Чи то мінна небезпека когось таки ще лякає, бо місця неподалік Базару торік були під ногою московського окупанта, чи то просто для когось вже здається, що пам’ять про трагедію Базару нині не на часі.
Це прикро. Тим паче, що якраз сьогодні, у розпал війни із тим же московсько-імперським нашестям, пам’ять про героїчний спротив українців, який чинили сто років тому воїни армії УНР і сотні повстанців Житомирщини, треба всіляко зберігати і множити чисельність тих, хто цікавиться трагічною, але все ж таки героїчною і звитяжною історією наших національно-визвольних змагань. Бо насправді не лише у Базарі пролилася кров учасників Другого Зимового походу. Варто поглянути на тогочасну карту Житомирщини із позначками рейдів загонів Юрка Тютюнника, повстанської сотні Миколи Гопанчука, групи Палія –Чорного, кавалерійського загону Негельського, розвідувального підрозділу Петра Філоненка. Сотні (!) сіл і декілька міст Житомирщини того холодного і по справжньому зимного листопада 1921-го року зустрічали вояків Українського війська зі сподіванням визволення і перемоги. Тоді – не сталося, а далі Україна ковтнула усіх страждань і випробувань московсько-більшовицької колонізації. Далі було те, що мало статися, бо, окрім голодомору і репресій окупанти – колонізатори не могли запропонувати нічого. І це треба пам’ятати. Не лише у листопаді, а щодня!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/zhyt_city
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
