Війна обірвала життя молодої людини, яка мала попереду власні мрії та плани, але стала на захист Батьківщини.
Олег Шинкарук народився 16 грудня 2003 року. Проживав у селі Мотовилівка, навчався у Великоволицькій школі.
З дитинства він вирізнявся доброзичливістю, відкритістю та товариським характером. Був непосидючим, трохи збитошним хлопцем, який ніколи не сидів на місці, умів пожартувати й розвеселити інших. Водночас залишався щирим, відвертим і по-справжньому світлим. У ньому поєднувалися дитяча безпосередність і велике добре серце. Його присутність завжди приносила живе спілкування, тепло і посмішки.
У 2018 році разом із матір’ю переїхав на Хмельниччину. Попереду було доросле життя, сповнене надій, планів і прагнень. Але ці мрії жорстоко обірвала війна.
Під час повномасштабного вторгнення, коли країна потребувала своїх захисників, Олег без вагань став до лав Національної гвардії України. Служив старшим солдатом у військовій частині 3028, сумлінно виконуючи свій обов’язок і залишаючись вірним присязі до останнього.
Свій останній бій він прийняв поблизу Святогорівки Покровського району Донецької області. Йому було лише 22 роки…
Для рідних Олег назавжди залишиться люблячим сином, для друзів – щирим і вірним товаришем, для вчителів – вихованцем, якого неможливо забути. Для України – мужнім Захисником, який віддав своє життя за її свободу.
Щиро співчуваємо родині, близьким і всім, хто знав Олега. У цей важкий час розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі.
Світла пам’ять і вічна шана Герою.
Герої не вмирають. Вони залишаються у нашій пам’яті та серцях
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації