Сьогодні Глибочицька громада провела в останню земну дорогу Захисника України — Михайла Юрійовича Гакальця.
Михайло народився 31 серпня 1991 року в селі Левків у люблячій родині Ольги Олександрівни та Юрія Михайловича.
У 1997 році Михайло пішов до першого класу Левківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
Після закінчення школи у 2006 році вступив до Житомирського кооперативного коледжу бізнесу і права.
У 2009 році продовжив освіту у Вищому навчальному закладі «Полтавський університет економіки і торгівлі», де здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Товарознавство і комерційна діяльність».
Під час навчання Михайло в 2009 році склав військову присягу у в/ч 3001.
Після закінчення університету Михайло розпочав трудову діяльність за спеціальністю працюючи у магазині «Спортмайстер», а з 2017 року — у магазині «Марафон».
Він будував своє мирне життя, мав плани та мрії. Але 24 лютого 2022 року життя кожного українця змінилося назавжди.
Уже 25 лютого Михайло добровольцем став на захист України, вступивши до лав територіальної оборони.
Військовий шлях він розпочав простим солдатом. Завдяки наполегливості, відповідальності, мужності та професіоналізму дослужився до звання головного сержанта — командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів.
Михайло брав участь у бойових діях на Донецькому, Запорізькому та Сумському напрямках. Постійно вдосконалював свої військові навички, проходив курси зі снайперської діяльності, керування безпілотними літальними апаратами та безпілотними авіаційними комплексами.
27 липня 2026 року він здобув військово-облікову спеціальність «Зовнішній пілот (оператор) безпілотних авіаційних комплексів».
Навіть перебуваючи на війні, Михайло думав про майбутнє. 30 червня 2026 року вступив до Поліського національного університету на спеціальність «Водні біоресурси та аквакультура». Він хотів розвиватися, навчатися, жити.
За службу, мужність і відданість Україні Михайло був нагороджений численними медалями, нагрудними знаками, грамотами та подяками. Серед них — медаль «Ветеран війни», медаль «Учасник бойових дій / Захисник рідної землі», медаль «Честь і слава», медаль «За службу державі», нагрудний знак 141 окремого батальйону ТРО та інші відзнаки.
Але жодна нагорода не може виміряти справжню ціну його подвигу.
Михайло був людиною, яка не ховалася за чужими спинами. Коли прийшла війна, він сам зробив свій вибір — залишити мирне життя і стати на захист рідної землі.
Він був сином, братом, дядьком, кумом, другом, побратимом. Особливо близькими для нього були сестра Дарія та маленький племінник Даня — його улюблений «маленький волонтер».
Останні дні життя Михайло знову перебував там, де було найнебезпечніше. Він вирушив відкривати нову позицію.
Його останнє повідомлення було простим, по-військовому буденним:
«Та поки сидимо. Завтра борта мають доставити, буду літати в підарстан».
Сьогодні ці слова звучать особливо боляче.
4 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій, у населеному пункті Угроїди Сумського району Сумської області, Михайло Юрійович Гакалець загинув від удару ворожого FPV-дрона.
Йому було лише 35 років.
Він загинув, виконуючи свій військовий обов’язок — захищаючи Україну, свою землю, своїх рідних і кожного з нас.
Сьогодні ми провели Михайла в останню земну дорогу.
Неможливо словами зменшити біль його батьків, сестри, племінника, рідних, друзів і побратимів.
Але ми можемо зробити найважливіше — пам’ятати.
Пам’ятати його молодим, сильним, мужнім і щирим.
Пам’ятати його вибір.
Пам’ятати його службу.
Вічна пам’ять Герою!
Слава Україні!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації