У Житомирі розпочали новий набір у групи зцілення. Психологічну допомогу в них можуть отримати військові, члени їх родин і люди, які постраждали або стикаються з травмами, спричиненими війною. Групи від початку цього року функціонують при Християнській церкві «Перемога».
Про програму психологічної підтримки і реабілітації в етері Українського радіо Житомир в розмові з редакторкою Наталією Кулініч розповіли Тетяна Цалковська, керівниця груп зцілення, психологиня та лідерка капеланського служіння церкви у закладах охорони здоров’я Житомира, і Михайло Кожухар, координатор капеланського служіння Північно-Західного регіону.
На що спрямовані групи зцілення
Тетяна Цалковська: Наші групи зцілення — це групи підтримки для людей, які постраждали або стикаються з якимись травмами, спричиненими війною. Під час попередніх наборів до нас в групи приходили військові, ветерани, рідні захисників та ті, хто втратив близьких у цій війні. Заняття в групах засновані на психологічних методах та базуються на християнських цінностях. Ми запрошуємо на 8 тематичних зустрічей, які допомагають краще зрозуміти себе, свій біль і пережитий досвід, пройти шлях зцілення та поступово знайти внутрішню опору. Курс може бути корисним людям, які пережили травматичні події внаслідок війни, живуть із наслідками стресу чи ПТСР, проживають втрату чи безнадію та потребують підтримки після пережитого.
Під час восьми зустрічей ми підніматимемо складні, болючі питання, з якими людина хоче розібратися. Наприклад, ми вже знаємо про ПТСР, з яким повертаються військові з фронту, але мало ще знаємо про моральну травму, під час якої у людини руйнується її життєвий світогляд. Коли, наприклад, на війні людині доводилось вбивати.
В таких ситуаціях певний моральний кодекс, з яким людина виростає, ламається, руйнується, і цю моральну рамку потрібно відновити, інакше це призведе до складних наслідків. Ми допомагаємо людині зрозуміти свої емоції, бо живемо в такий час, коли люди схильні багатьом речам казати «це не на часі, іншим людям ще важче». Але навіть в літаку людина спочатку має надягнути кисневу маску на себе, а лише потім дитині чи іншій потребуючій людині. Тобто, щоб мама чи дружина могла допомогти сину чи чоловіку, який повернувся з війни, вона має спочатку потурбуватися про своє ментальне здоров’я, про свій моральний стан.
Тетяна Цалковська. Житомир, 9 вересня 2026 року.
За якими методиками працюють групи зцілення
Тетяна Цалковська: Це спеціалізована, спеціально розроблена програма, що включає 8 тем, які допомагають людині пройти шлях — від розуміння того, що саме з нею відбувається до отримання певних методик подолання її проблеми. Наприклад, як вийти з періоду скорботи, як прожити свої емоції, як після втрат поступово рухатись до відновлення, як знайти в собі внутрішні опори. Кожен такий процес – не процес одного дня. Навіть за вісім зустрічей не може, звісно, відбутись повного відновлення, такий процес триває часто місяці і довше. Але людина зможе зрозуміти, що з нею відбувається і отримати інструменти для подальшої роботи.
Загалом ми набираємо в групи до 15 людей. В попередні хвилі у нас було 8-10 людей на кожну групу. Це допомагає створювати безпечний простір. Тому що, як показує практика, люди часто приходять закриті, і лише в процесі спілкування починають відкриватися, виговорюватись.
Заняття в групі зцілення. Житомирщина, травень 2026 року. Фото надав Михайло Кожухар
До нас приходила мама військового, який загинув, на жаль. І вона прийшла в такому стані, що перших три зустрічі вона просто плакала. Їй було дуже важко висловитися і вона лише постійно вибачалася за свої емоції. Але поступово, з кожною зустріччю, їй ставало краще. І наприкінці, коли ми запропонували кожному написати про більш, що їх турбує, вона зізналась, що вже не має того болю, з яким прийшла, що їй стало набагато легше.
Набір у нові групи вже розпочався, у соцмережах є форма реєстрації, знаходимося ми по вулиці Скорульського, 5, у Навколокультурному просторі. Заняття розпочнуться уже у вересні.
Михайло Кожухар: Наші групи зцілення є частиною більш ширшої допомоги військовим Житомирщини. Групи це, можна сказати, «поліклініка» для людей, які вже більш усвідомлено підходять до свого стану і готові прийти та отримати допомогу. Але далеко не всі люди звертаються вчасно. В таких випадках у військового можуть виникати залежності, з якими працювати набагато складніше. Причиною виникнення залежності, зокрема, алкозалежності, стає великий стрес, який на певному етапі не зцілюється.
Я маю певний досвід допомоги військовим по антитерористичній операції, досвід роботи із ветеранами-афганцями. Також більше 20 років досвіду реабілітації і ресоціалізації людей, які мають залежності, які опинилися в тяжких життєвих обставинах. На жаль, до цієї категорії входять і ветерани різних війн. Історії цих війн та мобілізації для участі в них дуже різні — в афганській війні була примусова мобілізація радянського солдату, за часів АТО це був більше добровольчий рух, зараз — змішана мобілізація. В цих усіх моментах, звісно, теж потрібно розбиратися.
Михайло Кожухар. Житомир, 9 вересня 2026 року.
На даному етапі наше служіння реабілітації має в Житомирській області три центри. Поки що вони мають змішану форму різних соціальних груп, але уже сьогодні на етапі розробки перебувають профільні програми для ветеранів — військових. Розглядається, навіть, варіант — на базі одного із цих центрів зробити центр суто для ветеранів. Про це потрібно думати і це потрібно робити вже зараз, бо за статистикою, сьогодні ветеранами є 20% чоловічого населення України.
Особливу увагу ми сьогодні приділяємо шпитальному капеланству, яке має кілька складових. Першочергово, дбаємо про вдячність, передусім приходимо з подякою воїнам за службу. Бо чуємо, як багато військових говорять про те, що коли вони повертаються в цивільне життя, то бачать людей, які живуть своїм життям, і їм байдуже до тих, кого безпосередньо торкнулася війна. Тому першочергово ми дякуємо, і цю вдячність висловлюємо в різних формах: пропонуємо молитву, можемо поговорити про певні питання духовного характеру, питаємо, хто чого потребує. Бо в шпиталі багато немісцевих — з Запоріжжя, Харкова, інших міст. Рідні військових далеко, і ми намагаємося задовольнити їх потреби, сходити на пошту, принести щось.
Також ми проводимо День барбера: стрижемо хлопців, особливо маломобільних з відділень ортопедії, опікового, де поранення важкі, де багато хто навіть не встає. Це дуже допомагає їм відчути турботу, що вони потрібні комусь. Ми приходимо до хлопців щотижня по п’ятницях.
Відвідування військових у шпиталі. Житомирщина, літо 2026 року. Фото надав Михайло Кожухар
Відвідування військових у шпиталі. Житомирщина, літо 2026 року. Фото надав Михайло Кожухар
Загалом, все служіння християнської церкви побудовано на волонтерських засадах. Ми називаємо це служінням, а соціальною мовою це — волонтерська робота. Слава Богу, що є політична воля, і капеланське служіння сьогодні в пріоритеті. Це стосується і шпитального напрямку, і військового напрямку, щоб закривати мінімум потреб. Кожен місяць команда військових капеланів їде на фронт, ми попередньо комунікуємо з підрозділами, вони прописують свої недороговартісні потреби, ми оголошуємо збори. І, звісно, ми будемо раді допомозі тих, хто готовий співпрацювати в цих напрямках.
Біблія каже, що коня готують на день битви, але перемога від Господа. Тому є наша людська частина, яку ми повинні робити, і тоді приходить перемога.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації