Кожна звістка про загибель наших захисників – це невимовний біль для всіх жителів громади і тяжка втрата для України. Наша громада схиляє голови у жалобі за загиблим Захисником – Віталієм Олексійовичем ЧЕПЕНКОМ. Цієї суботи, 20 грудня ми проведемо нашого земляка в останню земну дорогу.
12:15 – живий коридор у с. Сонячне
12:30 – прощання, відспівування Героя біля будинку Героя по вулиці Ігоря Сікорського, 14.
13:30 – поховання на кладовищі с. Сонячне.
Народився ЧЕПЕНКО Віталій Олексійович 14 травня 1980 в селі Сонячне. У 1996 році закінчив Житомирську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 36 ім. Ярослава Домбровського (нині Ліцей № 36 м. Житомира ім. Я. Домбровського).
Опісля вступив до Технічного училища № 5 в м. Житомирі, який закінчив з відзнакою та здобув професію «зварювальник-сантехнік». Пізніше вступив до Агротехнічного коледжу в м. Житомирі, але посеред навчання вирішив піти служити в армію.
Зростав наш Герой разом із братом в дружній сім’ї. Але немає в світі нічого кращого рідного краю, тому після строкової військової служби молодий чоловік повернувся до батьківської хати, де були зроблені його перші кроки – до рідного села Сонячне. Працював, будівельником, допомагав людям з ремонтами та встановленням сантехніки. Робота не завжди давалася йому легко, але Віталій Олексійович мав “золоті руки” та справжній інженерний розум, а ще дуже сильно любив своїх трьох діточок заради яких виснажливо працював. Займався колекціонування монет та медалей, однак головною його гордістю і натхненням завжди була родина.
Він безмежно любив своїх дітей: доньок Христину та Валентину, а також сина Артура, був турботливим батьком і сином, який умів підтримати добрим словом, навчити терпінню й доброті. Жив сумлінно та справедливо, ніколи нікому не відмовляв в допомозі бо мав дуже велике добре і чуйне серце. Для рідних він був справжньою опорою, для друзів — надійним плечем, мудрим наставником і прикладом людяності. Його щирість, почуття гумору, вміння вислухати і допомогти залишили по собі глибокий слід у серцях усіх, хто його знав. Діждався Віталій Олексійович двох онуків. Здавалося, живи та радій, але 24 лютого в усіх життя змінилося…
У грудні 2024 року мобілізований ЧЕПЕНКО Віталій Олексійович став до лав Збройних сил України в складі військової частини А2407, бо розумів, що обов’язок кожного чоловіка — захищати свою землю, дім і майбутнє своїх дітей. Після проходження військової підготовки його перевели до складу військової частини А 2802 та призначили на посаду стрільця-санітара десантно-штурмового відділення. Відвага, спокій і відповідальність допомогли йому швидко заслужити довіру побратимів.

Матрос, стрілець-санітар десантно-штурмового відділення, десантно-штурмового взводу, десантно-штурмової роти, 1 батальйону морської піхоти військової частини А 2802, який 10 місяців вважався зниклим безвісти, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність трагічно загинув 15 лютого 2025 року в районі населеного пункту Свердліково, Курської області, російської федерації нарешті повертається до рідної домівки…
У скорботі залишилися мама Валентина, батько Олексій, донька Христина, донька Валентина, син Артур, онуки, брат, рідні та побратими, для яких назавжди залишиться символом мужності, честі та відданості.
Невимовний біль, сум, гіркі сльози…..
Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким Героя.
Вклоняємося до землі за його безсмертний подвиг! Просимо всіх гідно провести нашого Героя!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city


«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації

