КРАВЧЕНКО АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
28.08.1990 — 10.09.2026 рр.
Життя Андрія Кравченка — це історія людини, яка ще з юних років обрала шлях служіння Україні і її захисту. Шлях, сповнений випробувань, небезпеки, поранень і важких фронтових буднів. Шлях, з якого Він не звернув навіть тоді, коли війна забрала надто багато сил.
Андрій народився 28 серпня 1990 року в селищі Мирне Коростенського району Житомирської області, нині — село у складі міста Коростень. У родині він був одним із чотирьох братів. Рано втратив матір, тому важливу роль у його вихованні відіграли батько та тітка.
Навчався у Коростенській загальноосвітній школі №13. Опісля здобув професію електрозварника у професійно-технічному училищі №16 міста Коростеня.
У 2008–2009 роках Андрій проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Після демобілізації працював за цивільним фахом на різних об’єктах. Колеги згадують його як сумлінного, відповідального та висококваліфікованого працівника. Андрій був людиною твердого слова, чесною і справедливою, чемною та шанобливою до старших, особливо до батька і тітки.
У 2014 році, коли російська агресія прийшла на український Донбас, Андрій добровільно повернувся до військової частини та вирушив захищати Україну. Брав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. Отримані травми та тривале лікування змусили його на певний час повернутися до цивільного життя.
Жив і працював у м. Житомирі, тут створив власну сім’ю.
Почуття обов’язку Захисника та біль за рани, яких завдав ворог Україні не полишали Андрія.
У 2019 році Андрій підписав контракт із 95-ю окремою десантно-штурмовою Поліською бригадою. У серпні 2021 року у складі свого підрозділу взяв участь у військовому параді в Києві з нагоди 30-ї річниці Незалежності України.
А з перших днів повномасштабного вторгнення росії Андрій знову став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання у найгарячіших районах фронту — на Донеччині, Луганщині, Харківщині, Дніпропетровщині, Сумщині, а також брав участь у військовій операції в Курській області.
У 2025 році Андрій зазнав важкого поранення. Попереду були лікування та реабілітація. Він мав можливість залишити військову службу, але не скористався нею. Частково відновивши сили, повернувся до свого підрозділу — туди, де залишалися його побратими…
За роки військової служби, пов’язаної із захистом Батьківщини, Андрій Кравченко був відзначений державними та відомчими нагородами, зокрема відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Учасник АТО», нагрудними знаками «Знак доблесті», «Знак пошани», відомчою відзнакою «Хрест пошани», медаллю «Учасник військового параду 2021 р.» та медаллю «За поранення».
10 вересня 2026 року старший солдат Андрій Кравченко героїчно загинув під час виконання чергового бойового завдання в районі населеного пункту Павлоград на Дніпропетровщині.
До останнього подиху Андрій залишався вірним Військовій присязі та українському народові.
У скорботі дружина, діти, батько, брати, тітка, рідні та близькі, побратими, друзі й усі, хто знав Андрія…
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації