З відомим земляком, видатним вченим, почесним громадянином Коростеня, заслуженим винахідником України, професором засновником і директором Інституту оздоровлення і відродження народів України та благодійного фонду «Небодарний цілитель» Анатолієм Потопальським віртуально знайомий був давно. Знав, що він наприкінці 50-х працював завідуючим медпункту в с. Ушомир, закінчив Житомирське медичне училище та Івано-Франківський медінститут. А от побачитись на власні очі пощастило лише під час святкування 35-річчя унікального дендропарку «Перемога», котрий він заклав на батьківщині, в Ходаках, присвятивши це своєму батькові.
Тоді ж познайомився і з прекрасною родиною Потопальських: його доньками Оленою, Світланою і Юлею, сестрами Марією Іванівною, Людмилою Степанівною та племінником Юрієм. Відтоді й почалася наша змістовна плідна співпраця й дружба. Він завжди цікавився, як живе моя сім1я, як мої журналістські й письменницькі справи. Особливо любив розпитувати про роботу благодійної вільної газети «Вечірній Коростеннь», не раз, у силу своїх можливостей, підтримував її матеріально, У 2016 році запропонував заснувати спільну акцію «Виростиш кавбуз – одержиш приз!». Ми розповідали про надзвичайно цілющу ягоду, створену ним на основі гарбуза й кавуна. І вже в перший місяць роздали й розіслали охочим понад три сотні насіння «Здоров’яги». Люди вирощували, надсилали фото, восени одержували за це призи й подяки від Анатолія Івановича й редакції. Писали нам майже з усієї України і навіть із далекого зарубіжжя.
У 2018 році редакція газети і я особисто обули запрошені на Лондонську міжнародну інтернет-конференцію ІІІ-го науково-практичного форуму «Основи духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини й охорона оточуючого середовища. Український прорив до світової цивілізації та науки», де зачитувалася моя стаття: «Роль газети «Вечірній Коростень» в поширення інформації про духовне і фізичне оздоровленнгя людини та збереження довкілля деревлянського краю».
Дуже вдячний шановному Анатолію Івановичу і за те, що він одним із перших підтримав Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову» і навіть брав участь у ньому, як цікавий й талановитий поет. Позитивно сприйняв він і заснування мною Всеукраїнської літературної премії імені Василя Юхимовича.
Оптимізм і наполегливість Анатолія Потопалського, його віра у справедливість – то шлях до перемоги, шлях до втілення задумів у життя, будуть добрим дороговказом для нас і для багатьох інших людей. Моя колежанка Антоніна Листопад, писала, розповідаючи про нього: «Бог дає людині таланти. Кожній і багато… Щоб вона їх примножувала! Примножиш – збагатієш стократно. Загубиш – ніколи не проростеш. Ні квітом, ні зерном… Додається тому, хто примножує». Анатолію Івановичу завжди додавалося.
Та, на жаль… Вранці першого серпня мені зателефонували й і повідомили: Анатолій Іванович пішов від нас назавжди.
Ми пам’ятатимемо його щиру посмішку, добрі справи й тверду впевненість у майбутньому. Завжди згадуватимемо його прагнення: «Я громом розбуджу заснуле покоління. І блискавицями вкажу дорогу до спасіння».
Світла пам’ять, Вам, видатний сине Коростенщини і всієї України!
Газета «Вечірній Коростень», її читачі, сім’я Васильчуків висловлюють щирі співчуття рідним, близьким і друзям Анатолія Івановича Потопальського..
Автор: Vasilchuk Victor
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації