Зустріч житомирян із Валерієм Чалим, що проходила вчора, 7 травня, у залі готелю «Оптіма», розпочалася із невеличкого екскурсу у тематику «великої шахівниці». Як відомо книга про геополітику, як «велику шахівницю», свого часу вийшла з-під пера метра світової політології Збігнева Бжезінського. Ще одне видання «Зіткнення цивілізацій» авторства ще одного американця Самуеля Хантінгтона також стосується теми геополітичної «великої шахівниці». Обидва автори, за словами Валерія Чалого, чимале місце у своїх працях відводили взаємостосункам України та Росії. І С.Хантінгтон, а ще більшою мірою З. Бжезінський вважали, що зіткнення Росії та України прогнозувати нескладно і на те є дві причини.
Перша полягає у тому, що Росія, як держава, утворена і потім «ліпилася» упродовж століть як імперське утворення. А другий чинник, який значним чином впливає на взаємостосунки України та Росії, є так звана «лінія розлому» західної та східної цивілізацій і проходить ця лінія ( на думку Самюеля Хантінгтона) якраз по території України. Коментуючи і згадуючи про дві видатні книжки всесвітньо відомих авторів, В.О.Чалий зауважив, що якраз нинішнє, вже більш як чотирірічне масштабне військове протистояння України та Росії якраз і показує ту «лінію розлому», яку американський філософ намалював здебільшого по річці Дніпру. Насправді «розлом» між Україною та Росією має йти по раніше визнаним кордонам між двома державами. І нічого дивного у тому немає, хоча, знову ж таки, за словами Валерія Чалого, великий договір про дружбу і взаємовизнання між Росією та Україною, готувався з у дуже непростій ситуації. Це були 90-ті роки і росіяни дуже неохоче визнавали кордони незалежної України, хоча наша держава виконала чимало російських «хотєлок», головною із яких була можливість для Росії мати військово-морську базу Чорноморського флоту російської федерації. Росіяни щоправда за будь-яку ціну прагнули втиснути у пакет із великим договором ще й своє бажання збудувати міст із сухопутної території російської федерації у тоді ще український Крим. Але цього тоді їм так і не вдалося.
Сьогодні світова шахівниця знову активно діє і розстановка шахових фігур на ній продовжує динамічно змінюватись. Але зміни очевидні і держави – гранди, які раніше розписували правила поведінки на «шахівниці» також міняються місцями, а дехто має шанси перейти із розряду законодавців у простих пішаків. Найперший претендент на виліт із числа гравців на «великій шахівниці» -це, безумовно путінська «рашка». Імператор, у статусі якого тепер знаходиться колишній полковник ФСБ, розпочав руйнування , як бажання укріпити своє становище законодавця мод на полях «великої шахівниці». Інші гравці, послухавши тепер вже печально знамениту промову путіна у Мюнхені, а потім опинившись у свідках агресивного вторгнення російської «педерації» до Грузії, вочевидь не зробили вчасних і адекватних висновків.
У підсумку, у 2014-му і особливо у лютому 2022-го року порядок, який досі вважався сяк-так існуючим і діючим. Взяв та й розсипався. Безумовно, головним руйнівником такого порядку була путінська імперія, яка бажала зміцнитися і перетворитися у гранда «великої шахівниці». Але вийшло по іншому. Тепер вже всім зрозуміло, що через чотири з «лишком» років після масованого вторгнення в Україну, путін і «рашка» опинилися поза колом гравців, які визначатимуть контури гри на «великій шахівниці». США і Китай стали однозначними фаворитами на полі такої гри, а третім таким гравцем має (все ще має шанси) стати Європейський союз. Щоправда не варто скидати із числа претендентів на роль фаворитів і такий собі блок держав світового Півдня, де проживає нині більше половини населення планети Земля. Втім, важливим висновком, який вже сьогодні напрошується, як очевидний, є той факт, що Україна на дванадцятому році війни із наступом «руського міра» не стала дошкою «великої шахівниці». Водночас наша держава має всі і очевидні шанси увійти до складу третього фаворита «шахівниці» – блоку держав Європейського союзу, який безумовно ще до кінця не сформувався.
Безумовно учасників зустрічі із Валерієм Чалим цікавили питання суто земного, щоденного походження – куди ми йдемо, наскільки довго триватиме «гаряча» стадія війни із «рашкою» і т.п.
Дипломат не звик бути оракулом-прогнозувальником, проте зауважив, що відносить себе до середовища поінформованих оптимістів. І тут же Валерій Олексійович зауважив, що ситуація вочевить хитнулася у бік противників росії. Не виключено, що за півроку, а максимум рік. Україні вдасться таки вийти зі стану широкомасштабного збройного протистояння, хоча гра на «великій шахівниці» – це події найближчих 10-15 років, буде проходити і під гуркіт гармат і рев сирен повітряної тривоги. Але, швидше за все, це вже будуть інші регіони світу. У цій ситуації виникали питання, як Україні бути із корупцією, що робити із безладом у органах влади тощо. Гість визнав, що війна у 2022-му і війна у 2026-му році має для українців певні відмінності. І погіршення ситуації всередині країни є великою помилкою нинішньої влади.
Найгірше, громадянське суспільство не має змоги в адекватний спосіб вплинути на владу, а якщо простіше – змести її задля успішного руху країни вперед. Цього робити не можна, бо попри всі негаразди, будь-які революції чи вибухи соціального невдоволення – це все ж таки – подарунок імперській і все ж таки конаючій росії.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації