Доконче саме в Житомирі мали відбутись презентації книги українського філософа, письменника, публіциста, доктора філософських наук, професора Національного університету «Острозька академія» Петра Михайловича Кралюка «Борис Тен».
Постать митця не може бути поза контекстом його сучасності. І не лише його цьогочасність визначає творче кредо митця та його життєвий шлях, бачення світу навколо і, власне, його світогляд. Згадуючи книгу Петра Кралюка «Борис Тен», мова йтиме про Миколу Хомичевського перш за все як про митця, а не одного з очільників української автокефальної церкви в 20-х роках ХХ ст. Бо ж і сама книга має назву саме творчого псевдоніма Миколи Хомичевського, бо чи не саме в царині творчості полишила ця людина найвагоміший слід.
«Борис Тен став відомим передусім завдяки своїм перекладам «Іліади» й «Одіссеї» Це – справедливо. Його тлумачення Гомерових поем є зразками високої перекладацької майстерності. Навіть у розвинутих культурах не завжди трапляються переклади цих творів такого рівня» (Цит. За: Кралюк П.М. Борис Тен/ Петро Кралюк.- Харків: Фоліо, 2025. – 221 с. –(Мистецькі біографії). С. 212).
Петро Кралюк, якого особисто знаю з часів творчої резиденції «Куст», що відбувалась у Рівному в 2021 році, приємно дивує читача згадуваною книгою. Це далеко не історична монографія з сухою мовою, що під силу лише науковцям, радше книга, яка породжує інтерес до постаті нашого земляка Бориса Тена.
Хоча земляком його можуть назвати і мешканці Києва, Дерманя, Острогу. Бо в тих містах та містечках жив Борис Тен. Поетична географія Житомирщини – Висока Піч, Чуднів, Кодня, Заричани – знайшла візерункове відтворення в поетичних роздумах Бориса Тена. Та найбільш тісний зв᾿язок перекладача «Одіссеї» та «Іліади» були саме з Житомиром, який фантомно нависав над митцем. Саме в Житомирі Борис Тен визначається на користь неокласицизму. В цьому жанрі написані його поезії. І це в той час, коли творчість українських неокласиків переслідувалась, як переслідувалось все, що мало український відгомін.
Ніщо не береться ні звідки. Це простежується на прикладі захоплення М. Хомичевським іноземними мовами. Він з дитинства «мав змогу вивчати іноземні мови. Борис Тен свідчив: « Я жартома кажу…, що народився в атмосфері «порівняльного мовознавства». Моє домашнє оточення і сільське середовище було українське, в середній класичній школі я ґрунтовно вивчив російську, латинську (пізніше викладав її) та грецьку мови. Один із моїх дядьків, аби уникнути переслідувань за участь у революції 1905-1907 років, емігрував до Франції, звідки повернувся викладачем французької, став моїм безпосереднім учителем. Другий дядько, не знайшовши щастя на чужині, в Америці, перед Першою світовою війною повернувся на батьківщину з сім᾿єю, в якій основною мовою була англійська, а це теж – безпосередня моя перекладацька першошкола. Викладач математики – німець, який у ті далекі роки цікавився нашими творчими задатками, нахилами й інтересами, допоміг мені опанувати мову Гете і Шіллера. В сусідній з нашою хаті жила польська родина, сусіднє село було чеським. Так що цілий ряд мов я сприймав з дитинства, так би мовити, в натуральному звучанні. Це й сприяло ґрунтовному їх вивченню, а також допомагало пізніше перекладати з них» (Цит. За: Павличко Д. Людина з іменем Дніпра. Жадаь і задумів неспокій: З творчої спадщини Бориса Тена: Вірші, переклади, статті, листи, спогади. Київ, 1988. С.8.)
Борис Тен був дружнім з Максимом Рильським, який був не лише поетом, а й перекладачем. Слова Максима Тадейовича «Вважаю за приємність і честь бути житомирянином» можна персоналізувати і з Борисом Теном, попри тривалу заборону М.В. Хомичевському проживати в Житомирі. Тоді він був вимушений жити в передмісті Заричани.
Борис Тен завжди тяготів до Житомира. Цей зв᾿язок письменника з нашим містом був відчутним у його житті, чи то мова йде про роки навчання поета, чи то про листування віршами з дружиною, чи то про звільнення зі сталінських таборів, чи то про фільтраційний табір після повернення з вимушеної роботи в Німеччині. Борис Тен завжди вертався своїми «зоряними стежками» («Зоряні стежки» – єдина прижиттєва збірка поезій Бориса Тена) до Житомира. І це не лише про відданість поета-перекладача рідному провінційному місту, радше про обов᾿язок і сучасих та й прийдешніх містян шанобливо ставитись до історичних постатей, які піднесли славу цього міста на скрижалі вічності, цінностей вічних.
Вадим ЖАЛЮК
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації