30 серпня в Олевську на Житомирщині вдруге провели акцію «Пам’ятаємо. Чекаємо. Боремося» на підтримку військових, які перебувають у полоні або мають статус зниклих безвісти. До акції долучилися рідні захисників, представники місцевої влади та жителі громади.
Акція відбулася на Соборній площі Олевська.
Учасники тримали плакати та прапори з іменами військовослужбовців, про долю яких їхні родини не мають інформації. Водії автомобілів, які проїжджали повз, підтримували учасників звуковими сигналами.
Дружина зниклого військовослужбовця Дарія Хлань із села Кишин розповіла про свого чоловіка Сергія Філіпченка. За її словами, він зник безвісти 30 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.
«Про обставини невідомо нічого. У військовому розслідуванні написано, що було пряме попадання на позицію. Позиція була найближча до росіян. Літав дрон, тіло не знайдено. Пошукову групу відправити не змогли. Є надія, що він у полоні», — сказала Дарія Хлань.
За її словами, родини військових продовжують шукати своїх близьких і нагадувати про них.
«Ми не мовчимо, ми пам’ятаємо, чекаємо і боремося за кожного. Нехай кожен наш голос наближає їхнє повернення додому», — сказала Дарія Хлань.
Дарія Хлань (посередині), дружина зниклого безвісти Сергія Філіпченка. Олевськ, Житомирщина, 30 серпня 2026 року.
Альона Осипчук, дружина безвісти зниклого воїна Олександра Осипчука з Олевська, розповіла, що чоловіка призвали 27 вересня 2025 року, служив він у 116 окремій механізованій бригаді на посаді кулеметника. Зник безвісті 10 липня 2026 року біля села Мала Шапківка на Куп’янському напрямку. Вдома його чекають двоє дітей — 12-річний син та 2-річна донька, дружина, мати і троє братів.
«Іноді нас запитують, навіщо ви виходите? Що дають ці акції? Я відповім прямо: ці акції потрібні не для звітів. Вони потрібні для того, щоб в кабінетах влади — і тут, і в столиці — не забували, що за кожним ім’ям безвісті зниклого стоїть дитина, яка щодня питає: мамо, а де тато? Коли він буде вдома? Стоїть дружина, яка засинає і прокидається в петлі невідомості. Наш голос тут — це єдиний щит для наших рідних там. Поки ми кричимо, їх шукають. Поки ми виходимо на цю площу, ми показуємо, що нам не байдуже. Якщо ми замовкнемо, їх просто викреслять із пам’яті», — сказала Альона Осипчук.
Альона Осипчук. Олевськ, Житомирщина, 30 серпня 2026 року.
Галина Боюк із села Калинівка розповіла про свого чоловіка Михайла Боюка. Він служив у 17-й танковій бригаді у складі піхотної роти. Чоловіка призвали 18 жовтня 2024 року, а 14 грудня того ж року він зник безвісти за невстановлених обставин у районі лісу Кручений Курської області.
«Нічого не сказали. Нічого. Подзвонили із військової частини і сказали, що відправляють його речі додому. Ніхто нічого не каже», — розповіла Галина Боюк.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Галина Боюк з донькою на акції у підтримку рідних зниклих безвісти. Олевськ, Житомирщина, 30 серпня 2026 року.
Юля Юркова з Олевська — донька військовослужбовця 100-ї окремої механізованої бригади Петра Юркова. За її словами, батько зник безвісти 5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання у Торецьку на Донеччині.
«Ми — люди одного спільного болю і однієї незламної сили. Ми не опускаємо очей і не здаємося. Бо наші рідні живі, поки ми боремося за них. Ми їхній голос, їхня надія і той маяк, який веде їх додому», — сказала Юля Юркова.
Вона також наголосила на необхідності підтримки родин зниклих військовослужбовців з боку влади та відповідних координаційних органів.
«У цій важкій боротьбі жодна родина не повинна залишатися наодинці з паперами, кабінетами та невідомістю. Підтримка влади, громади та координаційних органів — це наш спільний обов’язок перед кожним захисником», — сказала Юля Юркова.
Жінка зачитала список військовослужбовців, жителів громади, які зникли безвісти. За її словами, у ньому понад 150 людей. Також вона повідомила, що рідні зниклих безвісти планують відкрити в Олевську «Дерево Надії» і започаткувати традицію пов’язування стрічок з іменами безвісти зниклих військовослужбовців.
«Коли людина губиться в невідомості, вона шукає сигнал порятунку. Вона дивиться на небо, сподіваючись побачити орієнтир, який скаже: тебе шукають», — сказала Юля Юркова.
Юлія Юркова. Олевськ, Житомирщина, 30 серпня 2026 року.
Лариса Давидюк із села Варварівка прийшла на акцію із прапором, на якому розміщений портрет її племінника Василя Фічені на позивний «Вікінг».
«Ми сьогодні вже вдруге зібралися на цій площі, щоб дізнатися, на якому світі наші сьогодні зниклі безвісти. На цьому прапорі мій племінник Фіченя Василь Володимирович, позивний “Вікінг”, який зник безвісти вже чотири роки та чотири місяці тому — 24 квітня 2022 року на Донеччині, у районі Авдіївки. На численні запити до наших можновладців відповіді в нас нуль», — сказала Лариса Давидюк.
Вона звернулася до президента України із закликом надати родинам інформацію про зниклих військових та сприяти їхньому поверненню.
«Ми сьогодні на цій акції вийшли з вимогою надати нам відповіді на наші численні запитання. Де наші діти, що з ними, в яких вони світах, і просимо повернути наших дітей. Ми боролися, боремося і будемо боротися до тих пір, поки не поставимо жирну крапку у цій жахливій історії», — сказала вона.
Лариса Давидюк (посередині) на акції у підтримку рідних зниклих безвісти. Олевськ, Житомирщина, 30 серпня 2026 року.
Акцію на підтримку військовополонених та безвісти зниклих провели у Міжнародний день жертв насильницьких зникнень Міський голова Олевська Сергій Лисицький сказав, що ця проблема має міжнародний масштаб.
«Ми з вами тут зібрались, щоб у масштабі всього світу показати, що ми теж маємо своїх людей, які зникли насильницьким способом. І про яких наш ворог не дає ніякої інформації, лише дозований обмін», — сказав Сергій Лисицький.
Він додав, що представники місцевої влади підтримують родини зниклих військовослужбовців, допомагають організовувати зустрічі, звертатися до уповноважених органів.
«Але так доля склалася, що статус зниклого безвісти — це як підвішене у повітрі питання, на яке немає відповіді», — сказав міський голова.
На завершення учасники акції запалили вогні та запустили в небо дим як символ надії.
«Нехай ці хмари диму піднімуться високо в наше небо, як символ нашого невпинного пошуку», — сказала Юля Юркова, одна із співорганізаторок акції «Пам’ятаємо. Чекаємо. Боремося».
Акція у підтримку рідних зниклих безвісти. Олевськ, Житомирщина, 30 серпня 2026 року.
Акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих 30 серпня відбулися і в інших містах області.
В Житомирі опівдні на майдані Корольова в Житомирі зібралися рідні, знайомі воїнів, які мають відповідний статус. Як сказала напередодні акції в етері Українського радіо Житомир співорганізаторка заходу, сестра зниклого безвісти бійця 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади Тетяна Гойдик, в обласному центрі такі акції проводять із 2024 року. З її слів, чергова акція — нетипова для Житомира: саме цю акцію учасники присвятили Міжнародному дню жертв насильницьких зникнень.
«Акції–підтримки надзвичайно важливі, оскільки вони об’єднують ком’юніті і показують всім рідним, що вони не одні в своєму горі. Ці акції нагадують нашому суспільству про те, що є така категорія людей, що є їхні родини і що за них потрібно боротися і нагадувати світу про них. Я, навіть, можу сказати по Житомиру, наскільки змінювалася реакція людей спочатку проведення наших акцій і ось на зараз. Зараз люди встають, коли ми йдемо, скандуючи наші гасла по вулиці Михайлівській та прикладають руку до серця. Ми просто змушені повернути всіх полонених і віднайти та повернути безвісти зниклих. Дай Боже, щоб більшість безвісти зниклих повернулися із щитом», — сказала Тетяна Гойдик.
Акція у підтримку рідних зниклих безвісти. Житомир, 30 серпня 2026 року.
У Коростені родини зниклих безвісти воїнів зібралися, щоб віддати шану нашим захисникам — усім, хто віддав усе за свободу України та безпеку кожного з нас, написали на сторінці спільноти « Голос родин безвісти зниклих Коростеня».
Акція у підтримку рідних зниклих безвісти. Коростень, Житомирщина, 30 серпня 2026 року.
«Глибока вдячність і шана тим громадам, які сьогодні підняли синьо-чорні прапори, які схилили голови у шані і повазі до зниклих безвісти Героїв», —йдеться у дописі.
Акція у підтримку рідних зниклих безвісти. Олевськ, Житомирщина, 30 серпня 2026 року.
Василь Чепік, Таміла Бутко
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації
