У четвер, 22 лютого 2024-го року, до Житомира приїздив Олександр Зінченко. Це історик, який редагує суперцікавий додаток «Історична правда» на Інтернет-сайті «Українська правда». До Житомира, для виступу перед житомирянами у приміщенні «Гнатюк-Арт-центру» відомий історик та телевізійний ведучий прибув для презентації своєї нової книжки «Як українці зруйнували імперію зла». Загалом книжка стала дуже цікавим проектом, народженим у ході створення семисерійного телевізійного фільму «Коллапс: як українці зруйнували імперію зла». Фільм був показаний напередодні Дня незалежності у серпні 2021-го року. Однак, за словами Олександра Зінченка, залишилося чимало цікавого і довідкового матеріалу, який не увійшов до телевізійного серіалу і тому було вирішено написати книжку, яка змогла б увібрати в себе увесь зібраний для зйомок фільму матеріал.
І ось тепер книжка «Як Україна зруйнувала імперію зла» крокує країною. Окрім Києва її автор ще ніде не презентував своє найновіше дослідження, а Житомир став першою пунктом у зустрічах автора книжки із потенційними читачами.
Хтось, хто не забажав чи не зміг потрапити до залу «Гнатюк Арт-центру, може заспокоїти себе тим, що все тепер можна побачити у Інтернеті. Тим паче, що трансляція зустрічі житомирян із відомим журналістом-істориком велася упродовж майже двох годин і відтепер процес спілкування житомирян із Олександром Зінченком можна переглянути. Ну, а книжку, яку він презентував, можна купити у книжковому магазині. Але, щоб і хто не казав, однак послухати наживо, побачити реакцію людей на певні одкровення історика, а потім бути свідком зливи запитань, які посипалися у бік гостя з усіх усюд. Скажімо так, запитання були на будь – який смак і далеко не всі вони стосувалися тематики зустрічі стосовно ролі України у розвалі Радянського Союзу. Однак , слід віддати належне, що гість доволі скрупульозно і детально розповів про перебіг подій в Україні, які передували розпаду СРСР, як унітарної держави – імперії. Будь-яку подію, будь-яке явище, про яке говорив наш гість, було проілюстровано розлогими аргументами та всім зрозумілими прикладами із життя. Наприклад, Олександр Зінченко розповів про те, що Україна не була піонером у процесі отримання чи здобуття державної незалежності. Українці дуже уважно слідкували за процесами, які відбувалися у Литві, Латвії та Естонії. Країни колишньої «совєтской прибалтики» дуже швидко відновили свою державність, вкрадену у них влітку 1940-го року тією ж таки радянською імперією. Відтепер (із 1990 –го року) країни Балтії стали незалежними. Звісно ж радянське керівництво дуже хворобливо відреагувало на таку появу незалежних держав, які показали приклад іншим республікам СРСР. І. звісно ж, найпершою серед радянських республік на вихід зі складу СРСР направилась Україна. Хоча, є чіткі факти і документи про те, що Російська федерація куди швидше, аніж Україна заявила про свій вихід зі складу СРСР.
Однак, щодо зустрічі у Гнатюк Арт-центрі 22 лютого 2024-го року. Всього півгодини часу знадобилося гостеві-історику, аби відновити «картинку» подій у владній верхівці України у другій половині 1990 та на початку 1991-го року. Цікаво, що і національні демократи ( тоді так називали представників НРУ (Руху), і комуністи були зацікавлені в ослабленні радянсько-комуністичного центру у Москві і особливо не соромилися своїх намірів. Єдине, що непокоїло багатьох лідерів національно – демократичних партій і організацій України, так це питання про легітимізацію (реальне проголошення) державної незалежності. Але, як виявляється, в історії трапляються події, які називаються каталізаторами певних процесів. Так ось, процес проголошення незалежності України 24 серпня 1991-го року був прискорений створенням так званого ДКНС. Путчисти на чолі із Янаєвим, Крючковим, Павловим, Пуго та ін. вирішили усунути від влади тоді ще чинного Президента СРСР Михайла Горбачова. Однак цього не сталося і тут таки зіграв свою роль майбутній російський президент Єльцин. Ось так, упродовж трьох днів, у Москві тривав невдалий путч , а після його поразки почався парад суверенітетів незалежних держав. Так 24 серпня проголосила про свою незалежність Українська РСР, а вже потім почалося… Спочатку слід було заручитися підтримкою західних демократій. Адже якраз напередодні проголошення Україною Акту про державну незалежність у залі Верховної Ради України виступив Президент США, який затято переконував українців у тому, що розвалювати СРСР дуже небезпечно. Втім, вже у жовтні – листопаді 1991-го року керівництво США переконалося на всі 100% у тому, що стримувати парад суверенітетів радянських республік дуже небезпечно. Ну, а вже після зустрічі російського президента Єльцина, українського лідера Кравчука та білоруса Шушкевича, що сталася 8 грудня 1991 року у Біловежській Пущі, усі зрозуміли, що СРСР помер. Роль і вага України у цьому процесі є очевидною і автор книги (О.Зінченко) це чітко показав. Низка цікавих, із драматичним відтінком фактів та подій того часу свідчать про те, що в тодішній Російській Федерації розуміли визначальну роль України для розвалу СРСР. Однак тоді росіяни (які ще не стали рашистами) не мали ні сил, ні ресурсів, ні знання, яким саме чином завадити Україні «розвалювати» Радянський Союз. Пропозиції на кшталт «ядерного бомбардування Києва та низки українських міст» у Росії озвучили, але швидко переконалися у тому, що такий варіант «наведення порядку» нереалістичний і навіть божевільний.
Сьогодні, коли кінець літа і осінь 1991-го року опинилися від нас на відстані більше 30-ти років, усім очевидна закономірність розпаду, розвалу і загибелі СРСР. Хтось ще називає цю подію найбільшою катастрофою ХХ століття, хтось ревно жалкує за тим ковбасним благополуччям, але у більшості українців пам’ять про ці події 1991-го року почали забуватися. Більше того, нинішню війну путінська «рашка» розв’язала проти України виключно із метою повернути нашу країну і наш народ у ярмо імперського поневолення. Ба більше, сьогодні кремлівські покидьки мають рішучі наміри знищити не лише українську державність, але й українську націю. Тобто йдеться не просто про історичний реванш і повернення до часів «единой общности», а досі небаченого поневолення із наступним знищенням поневоленого народу у фізичному вимірі.
Що цікаво, багато запитань, які лунали 22 лютого 2024 року на адресу Олександра Зінченка, засвідчували слабку поінформованість нинішнього покоління пересічного люду в Україні стосовно проблематики нашої, ще зовсім недавньої історії. Тут важливо зауважити , що Олександр Зінченко написав не лише сценарій телевізійного серіалу «Колапс: як українці зруйнували імперію зла», який ( до речі) українці у масі своїй і не бачили). Ще раніше він показав, як руйнуються колишні радянські стереотипи і формується колективна пам’ять цілого народу. Про це під час невеликого часу перебування у Польщі та вивчення її історії Олександр Зінченко розповів у книжці «Польські олені, Обама та колективна пам’ять українців, або як подолати тяжіння минулого». Тому проблематика формування і плекання історичної пам’яті народу (найпершим чином українського народу) для гостя Гнатюк Арт-центру була дуже добре знайомою. Як сформувати історичну пам’ять, яка є основою колективної пам’яті народу, Олександр Зінченко не розповідав. Щонайперше і головним чином – через брак часу, відведеного на зустріч у Гнатюк Арт-центрі. Очевидно лишень, що самого факту руйнації радянської імперії для покращення стану свідомості української нації вже недостатньо. Треба зробити багато – багато інших речей. Проте сьогодні найважливіше – це перемога над нашим одвічним ворогом – рашизмом.
Трансляцію зустрічі та інтерв’ю з Олександром Зінченком Ви можете переглянути на сайті Zhytomyr.city.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації