Житель Житомирщини Максим Мельничук майже 15 років працює в ІТ-сфері, але кілька років тому вирішив започаткувати ще одну справу — органічне вирощування лохини. На понад гектарі землі в селі Маркова Волиця нині він вирощує понад 4000 кущів ягоди. Розвивати господарство підприємцю допоміг державний грант «Власна справа» у розмірі 350 тисяч гривень, за які він придбав обладнання для сучасної системи фертигації.
Від програмування до фермерства
Максим Мельничук розповів, що фермерство не замінило його основної професії, а стало ще одним напрямком діяльності.
«Моя основна професія — програміст. Майже 15 років тому ми з друзями заснували компанію, що розробляла програмне забезпечення для бізнесів в Україні і за кордоном. Згодом компанія виросла в міжнародну, і сьогодні успішно працює вже без нашої участі. ІТ-діяльністю займаюсь і дотепер — фермерство не замінило основну справу, а стало новим викликом паралельно з нею», — розповів Максим.
Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
За словами Максима Мельничука, професійне мислення допомагає й у сільському господарстві.
«Мабуть, це професійна деформація — я звик бачити хаос як недобудовану систему, яку можна впорядкувати. Виявилося, що земля піддається цьому підходу не гірше за код», — додав фермер.
Лохина, яку виростив Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Чому обрав саме лохину
Ідея вирощувати лохину народилася не з бізнес-плану, а з особистих уподобань Максима.
«Ще до того, як з’явилась ідея серйозного бізнесу, на ділянці вже росли перші чотири кущі лохини — посаджені просто тому, що ця ягода мені смакує. Коли пізніше постало питання, у що вкладати ресурс і час всерйоз, я поставив собі просте правило: вирощувати те, що я сам залюбки їстиму у великих кількостях. Саме так перевіряється, чи витримає пристрасть до справи довгі роки, а не лише перший ентузіазм», — сказав Максим Мельничук.
Плантація лохини. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Полуницю він відкинув через значну трудомісткість, а горіхи — через відсутність особистого інтересу.
«Полуницю відкинув — вона, на перший погляд, вимагає значно більшої залученості протягом усього сезону. Про горіхи регулярно чув від друзів, але це здавалося мені дуже “лінивою” культурою — а головне, я розумів, що особисто їсти їх у великій кількості не буду, а отже, і пристрасті до цієї справи в мене не було б. Лохина пройшла цей тест — і ті самі 4 кущі, посаджені майже випадково, стали початком того, що зараз росте на площі понад гектар», — пояснив аграрій.
Лохина, яку виростив Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Інвестиція у майбутнє під час війни
Підприємець розповів, що думки про ягідник з’явилися ще у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення.
«Батьківське обійстя, яке я купив, на момент придбання так заросло чагарником, що й самої хати не було видно. Хотілося вдихнути в це місце життя — і я зрозумів, що ідея звичайного дачного будинку тут просто не спрацює: місце вимагало чогось живого, що росте й розвивається, а не статичної споруди. Думки про ягідник з’явилися ще з середини 2022 року — тобто буквально за кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення. Але остаточне рішення я ухвалив не в перші тижні шоку, а вже коли ці емоції вгамувалися: посадити багаторічну культуру, врожай з якої дозріває роками, — це свідомий, зважений акт віри в те, що в майбутнє країни варто інвестувати вже зараз», — розповів Максим Мельничук.
Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Плантацію він заклав у селі Маркова Волиця, де жили його предки.
«Я б сказав, що це не я обрав Маркову Волицю, а вона обрала мене. Мої дід і бабуся народились і все життя прожили тут, а мої дослідження показали, що принаймні один із родів моєї родини безперервно проживав у цьому селі щонайменше з 1760-х років. Саме тому господарство називається “Волиця” — назва взята прямо з імені села, а не вигадана з нуля. Це не просто бренд, а буквально позначка на карті мого роду», — сказав підприємець.
Нині на площі понад один гектар ростуть 4207 кущів лохини.
«Ми з колегами вже 4 роки активно допомагаємо військовим, і коли бачиш незламність людей, чиїми руками і життям це здобувається, — розумієш, що війна не паралізує, а навпаки, підштовхує діяти. Створення нового виробництва навіть у такий час — це не лише потенційні робочі місця, а основа нашої стійкості й процвітання в майбутньому», — розповів Максим Мельничук.
Плантація лохини. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Водночас, зізнається фермер, на початку були сумніви, адже він не мав досвіду в аграрній сфері.
«Сумнів, на мою думку, — основа критичного підходу, і він у мене був цілком реальний: я розумів, що досить далекий від сільського господарства — без експертизи, без великих ресурсів, без впевненості, що власна залученість у вільний від основної роботи час зможе це компенсувати. Але підтримка близьких людей дала сил більше, ніж я міг собі уявити — і саме це, а не власний розрахунок чи впевненість у результаті, переважило сумніви й дозволило продовжувати», — сказав фермер.
Плантація лохини. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Найскладніше — закласти плантацію з нуля
За словами Максима Мельничука, найбільшим викликом став не якийсь окремий етап, а весь процес створення плантації.
«Найскладнішим виявився не якийсь один момент, а сама методологія закладання поля — мабуть, це одна з найважчих частин усієї справи. Довелося з нуля розбиратися в підготовці субстрату (тирса з хвойних порід, торф), підборі саджанців і плануванні поля без залучення професійних проєктантів чи агрономів — усе робилося власними силами», — розповів Максим.
Додатковою перешкодою, сказав фермер, стало те, що спочатку він не зміг скористатися грантовою програмою, на яку розраховував.
«Грант, на який я розраховував із самого початку — саме на закладання саду, — виявився для мене недоступним, тож довелося переорієнтуватись на іншу грантову програму. До цього додавалась і звична для першого етапу проблема — брак техніки», — зауважив підприємець.
Техніка, яку використовує Максим Мельничук. Фото надав Максим Мельничук
Водночас саме під час створення господарства, каже Максим Мельничук, він отримав найбільшу підтримку від людей.
«Саме ця справа познайомила мене з великою кількістю людей, які без вагань ділилися знаннями та власним досвідом — це стало для мене справжнім відкриттям. Без підтримки родини, родичів і друзів заснувати цю справу було б майже неможливо», — сказав фермер.
Лохина, яку виростив Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Грант допоможе модернізувати господарство
Підприємець отримав державний грант «Власна справа» на 350 тисяч гривень.
За словами Максима Мельничука, для господарства це стало можливістю не втрачати час на розвиток.
«У розвитку власної справи важливо не втрачати час, якщо розумієш, куди потрібно рухатися. У молодій справі видатків більше, ніж надходжень, тому без додаткових коштів покращити систему фертигації можливості не було», — сказав аграрій.
Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
За грантові гроші придбали насоси, систему барботажу для розмішування елементів живлення, шафи керування поливом і фільтри. Монтаж обладнання розпочнуть після завершення сезону збору врожаю.
«Оскільки сезон вже в активній фазі, ухвалили рішення розпочати встановлення та налагодження обладнання після збору врожаю, щоб не наражати сад на додаткові ризики, яких і так вистачає», — додав Максим.
Плантація лохини. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
«Органічне виробництво — це інженерна задача»
Максим Мельничук переконаний, що органічне землеробство потребує високої точності.
«Органічне вирощування часто уявляють як щось примітивне — “просто не оприскувати хімією”. Насправді все навпаки: без хімічних інструментів “на всяк випадок» кожна крапля поливу й кожен грам підживлення мають бути прораховані заздалегідь і внесені з точністю, на яку конвенційне господарство може собі дозволити не зважати. Це інженерна задача, а не примітивна. Тому основна ціль — побудувати професійний вузол фертигації, що дозволить якісно і точно виконувати полив, захист та підживлення плантації в рамках органічного вирощування», — пояснив Максим Мельничук.
Він додав, що нова система дозволить автоматизувати більшість процесів.
«Органічне виробництво, на мою думку, має бути плановим, а не ситуативним — можливо, це звучить як типова фраза для програміста, але саме так я і мислю. Точність дозування, можливість автоматизувати понад 80% ручної праці та ефективне використання ресурсів — це той фундамент, який дозволить вийти на максимальні показники врожайності та дасть можливість масштабуватися без змін у системі керування поливом. Ба більше — я переконаний, що сама система господарства має щороку ставати кращою, а не просто повторювати той самий цикл із сезону в сезон», — зауважив аграрій.
Плантація лохини. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Окрім роботи в полі, Максим Мельничук веде детальний цифровий облік.
«Паралельно з фізичною працею в полі я веду власну систему обліку — по кожному ряду, кожному збору, кожному працівнику. Це дозволяє бачити не лише загальну картину: скільки зібрано, яка середня врожайність по господарству, а й деталі під нею: як показує себе кожен окремий ряд і сорт. Фізична праця в саду — це лише половина справи, друга половина — постійно звіряти дані і шукати, де саме систему можна покращити», — сказав чоловік.
Плантація лохини. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Урожай, збут і плани
Цього року на плантації триває третій сезон плодоношення.
«Прогнози — невдячна справа в цій сфері. Торік зібрали понад тонну якісної ягоди. Очікується, що починаючи з 2029 року, вийдемо на врожаї, близькі до максимальних», — сказав Максим Мельничук.
За його словами, напрямки збуту коригуються щороку і значною мірою залежать від обсягів урожаю.
Лохина, яку виростив Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Лохину продають кондитерським Житомира, органічним магазинам, дрібним оптовикам і безпосередньо покупцям.
«Більшість покупців щороку працюють з нами повторно. Найприємніше — це регулярні нагадування про себе від покупців, які чекають на ягоду, коли до старту сезону залишаються ще декілька місяців», — сказав аграрій.
Лохина, яку виростив Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
За словами Максима Мельничука, планова точка беззбитковості господарства — третій-четвертий рік роботи.
«Тому я б волів говорити про прибутковість після того, як вона настане, а не зараз, коли ми постійно реінвестуємо в справу і прагнемо її масштабувати», — додав Максим.
Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Робочі місця та розвиток громади
Наразі господарство забезпечує сезонною роботою від 8 до 12 місцевих жителів.
Підприємець каже, що державні гранти стимулюють розвиток не лише бізнесу, а й громад.
«Гранти не тільки дають можливості, а й зобов’язання. І в моєму випадку вони цілком конкретні: основна умова програми — створення робочих місць та сплата податками суми, що дорівнює всьому отриманому гранту. Тобто держава не просто дає гроші — вона наперед закладає механізм, який поверне їх у бюджет і громаду через зайнятість і податки. Це, на мою думку, найкращий приклад того, як грант насправді стимулює розвиток: не подарунок, а інвестиція з умовою повернення, яка змушує будувати справу так, щоб вона реально створювала робочі місця, а не існувала лише на папері», — наголосив Максим Мельничук.
Плантація лохини. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Плани та порада майбутнім підприємцям
У найближчі три роки Максим Мельничук планує розширити плантацію ще щонайменше на два гектари, збільшити врожайність до рівня провідних господарств України, масштабувати виробництво та вийти на експорт.
Тим, хто лише замислюється над власною справою в селі, він радить:
«Не бійтеся починати з малого — і не бійтеся ставити під сумнів “так завжди робили”. Люди, яких зустрічаєте на цьому шляху, здебільшого справжні професіонали, і вчитися в них треба щиро. Але значна частина з них працює класично і не має звички експериментувати. Тут доречно згадати Шевченка: «і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» — а сьогодні, коли інформації доступно більше, ніж будь-коли можна було собі уявити, це актуально як ніколи: легко загубити власний шлях серед чужих готових рецептів. Переймайте досвід, а не сліпо копіюйте — перевіряйте його власними тестами і шукайте, де можна зробити інакше й краще», — порадив Максим Мельничук.
Плантація лохини. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Лохина, яку виростив Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Лохина, яку виростив Максим Мельничук. Село Маркова Волиця, Житомирщина, липень 2026 року. Фото надав Максим Мельничук
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації