23-річний боєць “Азову” із Житомирщини Віктор Гребінь із позивним “Сімба” отримав державну відзнаку “Хрест бойових заслуг”. Нагороду воїну вручив президент України Володимир Зеленський 29 січня 2026 року — у день вшанування пам’яті Героїв Крут.
Про це повідомила пресслужба президента України на офіціному сайті Офісу президента України.
У повідомленні сказано, що державну нагороду військовослужбовець 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” Віктор Гребінь отримав за порятунок побратимів на одному із військових напрямків на лінії фронту.
“Сержант Віктор Гребінь (НГУ, “Азов”) відбивав прорив окупантів у тил оборони українських захисників минулого року у березні. Прицільним вогнем із кулемета знищив 5 окупантів та ББМ “Тигр”. Пізніше потрапив у ворожу мінну пастку, зазнав важких поранень, але організував відхід побратимів і завдяки цьому врятував їм життя”, — йдеться в інформації пресслужби Офісу президента України.
Боєць “Азову” Віктор Гребінь, Київ, 29 січня 2026 року. Офіс президента України
Вчорайшенський сільський голова Бердичівського району Олександр Черешнюк 31 січня на сторінці громади у Facebook написав, що боєць “Азову” Віктор Гребінь, якому вручили Хрест бойових заслуг, — їхній земляк. Воїн родом із села Роставиця.
У дописі посадовець, зокрема, написав, що Віктор Гребінь народився 26 липня 2002 року Після закінчення Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою у 2020 році уклав контракт із військовою частиною 2260 Національної гвардії України, яка забезпечувала охорону дипломатичних представництв іноземних держав. А коли розпочалося повномасштабне вторгнення російської армії в Україну, 11 квітня 2022 року він добровільно вступив до лав “Азову”.
“У липні 2024 року під час відбиття прориву ворога в тил позицій Сил оборони України Віктор разом із побратимами прийняв бій у надскладних умовах. У ході бою він отримав важкі поранення, але, попри біль і небезпеку, не залишив поле бою. Зібравши волю в кулак, боєць організував відхід побратимів, чітко координував дії під вогнем російських військових і так врятував життя своїх товаришів”, — розповів про земляка-військовослужбовця Віктора Гребеня сільський голова Олександр Черешнюк.
У коментарі Суспільному мама українського бійця Віктора Гребеня Людмила, яка працює вчителькою біології та хімії у місцевій школі, розповіла, що стати військовим її син мріяв з юності. Хотів втупати до військового інституту імені Сергія Корольова у Житомирі. Але так склалися обставини, що він у 18-річному віці уклав контракт із НГ України. А коли розпочалося повномасштабне вторгнення, у числі перших пішов захищати Україну від російської армії. Йому було тоді 20 років.
“Мій син змалку ріс дуже самостійним, цілеспрямованим, впевненим у собі, правильним і неабияк дисциплінованим. Я знаю, що, якщо він щось вирішить, то так і буде. Коли я дізналася, що він став бійцем “Азову”, а він мене про це мене поставив перед фактом, то я спершу почала його відмовляти, адже відчувала, який нелегкий шлях він обирає, проте він мене не послухав і зробив по-своєму. У перші місяці повномасштабної війни я тільки знала, і то не завжди від нього самого, а швидше від його побратимів, серед яких були його однокласники, що вони деблокують Маріуполь”, — сказала Людмила Гребінь.
Мама військового пригадала, що коли Маріуполь опинився у повній російській окупації, їй стало відомо, що бригада, в якій служить її син, захищає Україну від російських військ на передовій на різних військових напрямках — на Донецькому, Луганському та Харківському.
“Віктор небагато розповідав мені про те, де саме він служить і які бойові завдання виконує. Деякі подробиці про його службу на лінії фронту я дізнавалася, на жаль, під час поховань його бойових побратимів. І зокрема, його однокласника на позивний Грімлі. Тоді, пригадую на прощання приїжджав його командир, який мені розповів, як Віктор переживає за товариша, який загинув, і як мужньо та самовіддано виконує всі військові завдання. А те, що він матері не розповідає про бойові подвиги, то це значить у нього хороше виховання та справжній військовий вишкіл”, — розповіла мама Віктора Гребеня.
Зі слів жінки, за час несення військової служби на передовій її син отримав щонайменше 7 поранень, і більшість із яких важкі — у ногу, передпліччя, але це його зовсім не стримувало, і він знову після лікування у госпіталях повертався на фронт.
“Про його поранення я теж дізналася випадково, коли якось нещодавно мені потрапила до рук його медична довідка. До цього я думала, що він був поранений тільки тричі. Одного разу тільки розповів, що, коли він отримав поранення у передпліччя, то в цей час опинився віч-на віч на одній із бойових позицій. Довго не міг накласти собі турнікет, бо самому було не зручно, і стікав кров’ю. І тут раптом незнайомий боєць випадково пробігав. Підійшов, наклав йому турнікет і побіг далі, сказавши, що він “Компас”. Так він йому фактично врятував життя. Після війни я його обов’язково розшукаю і подякую йому за порятунок”, — сказала Людмила Гребінь.
Мама бійця також розповіла, що про обидві нагороди сина “За мужність ІІІ ступеня” та “Хрест бойових заслуг” вона дізналася не від нього.
“Щоправда, коли він отримав Хреста бойових заслуг, то через декілька днів подзвонив мені, запитав, чи є у нас світло та Інтернет, а тоді так обережно сказав, що хоче похвалитися і перекинув мені відео, де його нагороджує президент. Звісно, я розплакалася. А яка ще може бути реакція мами, в якої такий син. Звісно, я пишаюся, але дуже хотілося, щоб такі високі державні відзнаки він, як і інші наші захисники, отримували не такою високою ціною”, — розповіла мама бійця Людмила Гребінь.
Жінка, яка наразі у вільний від основної роботи час плете сітки для ЗСУ, також розказала, що нині її син далі у лавах Сил оборони. Після набутого досвіду на фронті та після проходження військового вишколу у Британії він навчає молодих солдатів військовій та бойовій підготовці. Але попри все, мріє, аби якомога швидше закінчилася війна, і її син та всі українські захисники повернулися додому.
“У нас майже вся рідня у війську. Україну від російських військ захищає чоловік, мій зять, чоловік сестри. А ми на них із нетерпінням чекаємо вдома”, — сказала мама азовця Віктор Гребеня Людмила.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації