Скандал у Радомишлі: пораненому військовому відмовили в безкоштовному лікуванні
У місті Радомишль, Житомирської області, стався кричущий випадок, який викликав хвилю обурення в суспільстві. Про нього повідомив народний депутат Олексій Гончаренко. За його словами, пораненому військовослужбовцю Руслану Харитончуку, який воював на Запорізькому напрямку та отримав поранення під час контрнаступу в 2023 році, відмовили у безкоштовному лікуванні. Це сталося попри те, що чоловік має статус учасника бойових дій і встановлену другу групу інвалідності.
Замість надання допомоги, керівництво Радомишльської лікарні, за словами Гончаренка, почало з’ясовувати — де і за яких обставин військовий був поранений. Більше того, звучали натяки на те, що він взагалі міг не брати участі у бойових діях.
«Це просто ганьба. Потрібна негайна перевірка керівництва лікарні та притягнення до відповідальності всіх причетних. Таке ставлення до наших захисників неприпустиме», — заявив народний депутат.
Реакція суспільства: «Не поодинокий випадок»
Цей випадок викликав жваву дискусію у соцмережах. Чимало українців — як військовослужбовці, так і цивільні — підтверджують, що ситуація з наданням медичної допомоги ветеранам і пораненим бійцям часто далека від ідеальної.
Коментатори стверджують, що безкоштовне лікування, передбачене законодавством, на практиці часто існує лише на папері. Пацієнти змушені купувати медикаменти власним коштом, а медичні заклади нерідко відмовляють у допомозі або навмисне затягують процес оформлення документів.
«Ви такі смішні. Тільки дізналися про те, що таке буває? Мого чоловіка теж бортонули з Харківського шпиталю, щоб не робити безкоштовну операцію. Потім написали, що він “здоровий”, — ділиться одна з користувачок.
«Лікування безкоштовне тільки на словах. Я сам після поранення, друга група, — лікуюсь за свої гроші вже два роки», — додає інший коментатор.
Є й протилежні думки. Деякі військові підтверджують, що мають позитивний досвід лікування в державних медичних закладах. Проте такі випадки вважаються радше винятками, які залежать від конкретної лікарні, керівництва й совісті лікарів.
У дискусії виникло питання: чи мала адміністрація лікарні право перевіряти, за яких обставин військовий отримав поранення? Думки розділилися. Одні вважають такі дії злочинними, інші наполягають, що медзаклад має право затребувати довідку про причини травми для підтвердження фінансування з бюджету.
Втім, навіть у разі необхідності додаткових документів, тональність і ставлення до пацієнта мають залишатися людяними й професійними — особливо коли йдеться про людину, яка ризикувала життям заради країни.
Такий випадок — це не просто управлінська недбалість, а ознака моральної деградації системи. Захисники України мають беззаперечне право на повагу, гідне ставлення й належне лікування. Відмова у допомозі — це не лише порушення прав ветерана, а й суспільне приниження людей, які щодня захищають державу. Якщо чиновники чи керівники медзакладів забувають про це — їм слід не лише залишити посади, а й відповісти перед законом. Бо в умовах війни байдужість — це теж форма зради.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації