МАЛЯНОВ АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ
13.06.1977-06.08.2026рр.
Андрій Вікторович народився 13 червня 1977 року. Його дитинство та юність минули у м. Житомирі. Тут він навчався, здобув професію, працював, створив сім’ю та будував своє життя.
Навчався у загальноосвітній школі №3 (нині – ліцеї №3). Після її закінчення здобув професію електрогазозварювальника у Житомирському професійно-технічному училищі №13. Працював разом із батьком на Житомирському заводі огороджувальних конструкцій, згодом — на заводі «Євроголд».
Андрій був мужнім, прямолінійним, щирим і справедливим. Завжди мав власну думку, дотримувався своїх принципів і залишався вірним своєму слову. Не боявся говорити правду, але за його твердим характером билося добре і чуйне серце. Якщо комусь була потрібна допомога, Андрій не залишався осторонь — підтримував і допомагав.
Рідні та друзі знали його як справжнього майстра на всі руки. Він любив працювати, не боявся труднощів, умів опановувати нове й завжди шукав спосіб вирішити проблему. Для нього не було нездійсненних завдань — він вивчав, пробував і доводив розпочате до кінця.
Найбільшим скарбом його життя були діти — донька та два сини. Заради них він жив, працював, долав труднощі й будував плани. Для дітей Андрій назавжди залишиться татом — сильним, люблячим, турботливим і надійним. Його слова, вчинки, поради та любов залишаться з ними назавжди — у пам’яті, у серці…
Особливе місце в його житті займали батьки. Маму Андрій дуже цінував, піклувався про неї, радився з нею та переймав її досвід. У батькові він бачив справжній приклад чоловіка, на якого завжди рівнявся. Андрій прагнув бути для своїх батьків надійною опорою, беріг їх і підтримував.
Особливим було ставлення Андрія до колишньої дружини. Навіть після того, як їхні дороги розійшлися, між ними збереглися взаємна повага, людська підтримка та турбота.
Повномасштабне вторгнення рф застало Андрія у рідному Житомирі. Передусім він думав про найдорожчих — дітей і сім’ю. Турбуючись про їхню безпеку, вивіз їх у відносно безпечне місце. Вирішивши побутові питання та переконавшись, що рідні у безпеці, Андрій зробив свій вибір.
9 березня 2022 року він доєднався до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини у лавах Державної прикордонної служби України.
Андрій служив у різних військових частинах та обіймав різні посади. Проте де б не служив, свої обов’язки виконував сумлінно, відповідально та по совісті.
Після тривалої служби в тилу Андрій не міг залишатися осторонь бойових подій. Він прагнув бути там, де був потрібен найбільше, і на початку 2024 року перевівся до військової частини на схід України.
Спочатку служив кухарем, але згодом перейшов на бойову посаду. Брав участь у бойових діях на території Харківської та Донецької областей.
6 серпня 2026 року Андрій Малянов загинув під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України в районі населеного пункту Нове Донецької області внаслідок стрілецького бою з ворогом.
У скорботі його рідні, близькі, друзі та бойові побратими…
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації