СТАНКЕВИЧ ДМИТРО ЛЕОНІДОВИЧ
01.04.1999 – 30.04.2025рр.
Дмитро народився у м. Житомирі. З дитинства вирізнявся активністю, цілеспрямованістю й жагою до справедливості. Він пройшов шлях від учня Житомирської ЗОШ № 6 ( нині -ліцей№6), студента Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу НТУ, а згодом — магістра ДУ “Житомирська політехніка” до високо професійного військового в одному з підрозділів Захисників .
У мирному житті Дмитро був професійним спортсменом – вихованцем клубу з рукопашного бою «Характерник», неодноразовим переможцем змагань, здобув звання кандидата у майстри спорту. Його бойовий дух і сила характеру не залишили байдужими нікого — він мав авторитет і повагу як серед побратимів, так і керівництва.
Дмитро любив музику, чудово грав на гітарі, безмежно любив навколишній світ та життя.
Доброзичливий, веселий, життєрадісний, він об’єднував навколо себе людей, даруючи їм частку свого серця, свій непересічний талант ЖИТИ. Глибоко поважав своїх батьків, які були для нього прикладом любові до ближніх, натхненням до добрих вчинків та безумовної відданості Батьківщині. Саме вони сформували основу його характеру: мужність, справедливість, вірність своєму слову.
З початком повномасштабної війни Дмитро, не вагаючись, залишив роботу за кордоном і повернувся захищати Батьківщину. Не попередивши навіть батьків, вступив до лав Воїнів-Захисників. Брав участь у найгарячіших точках, зокрема в обороні та деблокаді Маріуполя у складі полку «Азов». Згодом Дмитро, завдяки таким якостям, як честь, відданість і жертовність, доєднується до іншого військового підрозділу. Він вірний побратим воїнів, для яких ризик, витримка, виваженість, сила духу були не словами, а щоденною реальністю. За мужність та самовідданість був нагороджений відомчими та державними нагородами. Здобув непересічний авторитет та повагу серед побратимів і командирів.
Дмитро був люблячим сином, відданим братом і надійним другом. Його щирість, мужність і готовність завжди підтримати — назавжди залишаться в серцях тих, хто його знав. Він не шукав слави, не вимагав визнання — просто жив і діяв за покликом серця.
30.04.2025р. під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини мужній Воїн сержант Станкевич Дмитро Леонідович загинув смертю хоробрих, захищаючи рідну землю та майбутнє всієї України.
У вічній скорботі родина, близькі , друзі, бойові побратими та вся Україна.
Світла пам’ять і вічна слава Герою…
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації