Дорога Любар–Чуднів як символ бездіяльності
Колись дорога між населеними пунктами Любар і Чуднів була короткою, мелодійною, майже казковою. Нині ж – це радше маршрут виживання, який потребує не лише витривалості автівки, а й міцних нервів водія. Так описала свій досвід у соцмережі житомирянка Олеся Сінчук, перетворивши власну поїздку в емоційний і точний портрет однієї з найбільших інфраструктурних проблем регіону.
Від спогадів – до реальності
«Кілька десятків кілометрів… Пісні дзвеніли у вікнах, колеса кружляли як вальс», – згадує авторка. Проте тепер колеса не танцюють, а потерпають від ям і вибоїн. Траса Любар–Чуднів, яка мала б бути дорогою обласного значення, сьогодні радше нагадує декорації до фільму-катастрофи.
«Це вже не траса. Це – експонат. Його треба вносити до книги рекордів Гіннеса – як довгобуд без будівництва», – з гіркою іронією пише Олеся Сінчук.
Ремонт, якого не існує
За словами мешканців, дорогу начебто починали ремонтувати ще “у доісторичну епоху”, але стан покриття свідчить: жодної суттєвої роботи не велося вже роками. Водії змушені пристосовуватись, іноді – буквально виживати на маршруті. Пасажири — зціплюють зуби й хрестяться, бо поїздка в умовах тотального бездоріжжя може завершитись де завгодно, але не за планом.
«Це герої! Не кожен здатен зберегти спокій, коли автобус несподівано опиняється боком, а пасажири вже тримаються за хрестики», — пише Олеся Сінчук про водіїв.
Жарти — в розпачі
Найгірше те, що дорога Любар–Чуднів входить до складу Житомирського району після децентралізації, а отже, трафік на ній збільшився. Місцеві їздять регулярно – хто до лікарні, хто на роботу, хто додому. І кожна така поїздка — випробування. Усі чекають змін, але з року в рік траса залишається «вічною» — у своєму занедбаному стані.
«Та, даруйте, навіть у Середньовіччі дороги на вигнання були кращі», – зазначає авторка.
Запитання до влади
«Чи вважає Житомирська обласна влада нас вигнанцями?» — резонне запитання від мешканців регіону, яке лунає на тлі загальної безвідповідальності чиновників. Це не просто дорога – це маршрут до лікарні, до школи, до рідного дому. І кожен день зволікання – це реальні ризики для людей.
Мрія — про просте
Найбільше, про що мріють сьогодні жителі місць Чуднів і Любар — це не новий міст чи сучасна розв’язка. Це просто — рівна дорога. Бо іноді саме прості речі й є справжнім дивом.
Редакція звертається до Житомирської обласної військової адміністрації та Служби автомобільних доріг із закликом оприлюднити офіційну інформацію про стан справ з дорогою Любар–Чуднів. Люди мають право не тільки на якісну інфраструктуру, а й на чесну відповідь — коли її таки буде зроблено.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації