07 грудня 2025 року на рідній батьківській землі поховали солдата Збройних сил України, старшого стрільця 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону Дмитра Ігоровича Дмитренка.
Герой-захисник зник безвісти 7 вересня 2022 року…
Народився Дмитро 17.01.1986 року в м. Радомишль. У 1993–2002 роках навчався в Радомишльській середній школі. Після закінчення школи вступив до Радомишльського професійно-технічного училища, де у 2002–2005 роках здобув фах столяра. Працював будівельником у різних містах України та за її межами. Його руки створювали дім, тепло й затишок, а серце завжди залишалося відкритим для близьких.
У 2019 році одружився; разом із дружиною Оленою жив у селі Тисовець.
Напад агресора на Україну визначив подальший шлях молодого чоловіка. Дмитро разом із другом без вагань став на захист Батьківщини. Службу ніс у механізованій бригаді на посаді стрільця. На жаль, його бойовий шлях був недовгим.
Наш Захисник загинув 7 вересня 2022 року біля села Опитне Донецької області під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника. Він отримав поранення, несумісне з життям, і помер у бліндажі, очікуючи евакуації. Територія була під контролем ворога, і забрати його тіло було неможливо… А потім — тиша. Довгі дні, тижні, місяці… Рідні відганяли від себе найстрашнішу думку.
Понад три роки він вважався зниклим безвісти, і лише у листопаді 2025 року за результатами ДНК-тесту Дмитра офіційно визнали загиблим.
…Відспівали Героя у Свято-Миколаївському храмі. На Меморіалі в м. Радомишль зібралися жителі громади, аби провести Героя в останню путь та висловити йому шану.
Слова вдячності та співчуття родині Героя-захисника висловили секретар міської ради Олександр Потієнко та сільський голова Великокучурівської громади Василь Тодеренчук.
Немає таких слів, щоб утішити біль втрати найдорожчої людини. Дмитро Дмитренко тепер удома. Його прийняла на вічний спочинок рідна батьківська земля. За неї він пролив свою кров. Його бойовий шлях був героїчним, а дорога додому — довга і складна.
Спочивай з миром, Герою.
Ми у вічному боргу перед тобою, Сину.
Не забудемо твій подвиг. Не пробачимо ворогу твою смерть.
Навічно в пам’яті. Назавжди в строю. Тепер — у Небесному війську.
Фото власність Радомишльської міської ради
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації