Громадська організація «Центральна військова рада» у 2025 році двічі подавала заявки на реєстрацію торговельної марки «На ЩИТІ евакуація полеглих». Заявки зрештою були відкликані, однак сама історія викликала гострі запитання: хто і навіщо намагався отримати права на назву та емблему, пов’язані з поверненням додому загиблих українських військовослужбовців?
Історія із торговельною маркою «На Щиті» отримала широкий розголос після того, як на неї звернула увагу волонтерка Тата Кеплер — одна з людей, які були причетні до появи цієї назви для гуманітарної місії із пошуку та повернення тіл полеглих українських військових.
І тут виникає принципове питання: чи може суспільно значущий символ, пов’язаний із пам’яттю про загиблих захисників України, стати об’єктом приватного комерційного права?
Дві заявки — і жодної зареєстрованої торговельної марки
За даними Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ, у 2025 році було подано дві заявки на реєстрацію торговельної марки «На ЩИТІ евакуація полеглих» — у лютому та квітні.
Однак жодна з них не завершилася реєстрацією. УКРНОІВІ повідомив, що заявки були визнані відкликаними через ненадання необхідних документів. Діловодство за ними припинили відповідно 11 липня та 11 листопада 2025 року.
Тобто говорити про те, що хтось фактично отримав виключне право на торговельну марку «На Щиті», підстав немає.
Але сама спроба, зафіксована в офіційній системі інтелектуальної власності, залишається фактом.
Що саме намагалися зареєструвати?
Йшлося не просто про словосполучення.
За інформацією, наведеною у матеріалі Суспільного, заявка стосувалася назви «На ЩИТІ евакуація полеглих», а також емблеми, яку використовує однойменна гуманітарна місія Збройних сил України. Саме ця місія займається пошуком тіл загиблих військовослужбовців та їхнім поверненням додому.
Для волонтерів та родин загиблих це далеко не звичайний бренд.
Назва «На щиті» з’явилася у 2022 році після перейменування гуманітарного проєкту ЗСУ «Евакуація 200». Генеральний штаб тоді публічно дякував за ідею та ініціативу, зокрема Леоніду Остальцеву й Таті Кеплер.
Тата Кеплер наголошує: ця назва не повинна перетворюватися на чиюсь приватну власність.
«Це не може належати комусь одному. Це належить нам усім, це пам’ять, це вшанування пам’яті», — заявила волонтерка.
Хто стояв за заявками?
Згідно з інформацією УКРНОІВІ, обидві заявки були подані від ГО «Центральна військова рада», а її інтереси представляв Даніїл Шматков.
Втім, сам Шматков заперечив свою безпосередню причетність до діяльності цієї громадської організації.
За його словами, у 2025 році він працював у компанії «4В Україна», а документи нібито подавалися через його особистий електронний кабінет без його участі в діяльності ГО. Він також заявив, що не знає представників «Центральної військової ради» та не укладав із нею договору.
Це створює ще більше запитань: хто фактично ініціював подання документів, хто готував заявку і навіщо використовував електронний кабінет людини, яка заперечує свою причетність до організації?
УКРНОІВІ, своєю чергою, підтвердив, що 11 серпня Шматков подав клопотання про відкликання заявки та відмову від представництва.
«Центральна військова рада»: що це за організація?
За даними YouControl, громадську організацію «Центральна військова рада» зареєстрували у Києві ще у 2015 році. Серед її співзасновників зазначені Олександр Серафімович та Едуард Коробов, причому Коробов тривалий час очолював правління організації.
Олександр Серафімович нині заперечує свою фактичну причетність до діяльності ГО. За його словами, він передав документи іншим людям ще багато років тому й не знає про нинішню діяльність організації або спробу зареєструвати торговельну марку.
Окремо увагу привертає постать Едуарда Коробова. У матеріалі Суспільного зазначається, що його внесено до бази «Миротворець» із твердженнями про неодноразовий перетин російського кордону з окупованої частини Донецької області у 2017–2021 роках. Водночас сам Коробов на запити журналістів щодо цієї історії не відповів.
Важливо: перебування людини у базі «Миротворця» саме по собі не є судовим вироком і не доводить вчинення злочину. Тому це може бути наведено лише як інформація про особу та предмет журналістської перевірки, а не як встановлений факт протиправної діяльності.
УКРНОІВІ: паразитування на темі війни неприпустиме
В Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій зазначили, що офіс не має повноважень просто забороняти особам подавати заявки на торговельні марки.
Кожна заявка проходить встановлену законом експертизу.
Водночас позиція ІР офісу щодо використання символів війни є принциповою: неприпустимим є паразитування на темі війни, військовій символіці, подвигу українських захисників і захисниць, пам’яті загиблих та суспільно значущих символах, пов’язаних із російсько-українською війною.
І саме тут ця історія виходить далеко за межі звичайної суперечки щодо торговельної марки.
Кому належить «На щиті»?
Формально питання права інтелектуальної власності вирішується відповідно до законодавства та результатів експертизи.
Але є ще моральний і суспільний вимір.
«На щиті» — це слова, які українське суспільство пов’язало не з продажем товарів чи послуг, а з найболючішою частиною російсько-української війни — поверненням додому тих, хто віддав за Україну життя.
Саме тому будь-яка спроба отримати монополію на таке позначення закономірно викликає обурення.
Тата Кеплер прямо говорить про намір волонтерів юридично захистити авторські права на шрифт та шеврон і передати їх Міністерству оборони, щоб у майбутньому ніхто не міг претендувати на приватне володіння цим символом.
Питання залишається
Ця історія завершилася тим, що торговельну марку не зареєстрували. Обидві заявки відкликані, а УКРНОІВІ припинив їх розгляд.
Проте залишається низка питань, на які суспільство має право отримати чіткі відповіді:
Хто був фактичним ініціатором подання заявок?
Навіщо громадській організації знадобилося реєструвати позначення, пов’язане з гуманітарною місією ЗСУ?
Хто готував документи і хто приймав рішення про подання?
І, нарешті, чи не повинні суспільно значущі символи, пов’язані з пам’яттю про загиблих українських військових, мати особливий правовий захист від спроб їхнього приватного привласнення?
Поки що на головне питання відповідь очевидна лише в одному: «На щиті» не стало чиєюсь приватною торговельною маркою.
І це, мабуть, найважливіше.
Бо на щиті повертаються додому не товари, не бренди і не комерційні проєкти. На щиті повертаються українські захисники.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації