24 грудня у Житомирі відбулася масштабна культурно-мистецька подія — фестиваль «Майстерня різдвяних історій», який став справжнім підсумком культурного року Житомирщини.
У стінах Житомирський музичний фаховий коледж імені В.С. Косенка цього дня народжувалися історії — теплі, щирі, різні за звучанням, але об’єднані спільним відчуттям дому, пам’яті й надії. Саме такою стала «Майстерня різдвяних історій» — мистецький фестиваль, що зібрав разом майстрів і митців, дослідників і письменників, дітей і дорослих, громади та культурні інституції з усієї Житомирщини.
Ще зранку простір коледжу перетворився на живу різдвяну майстерню. На першому поверсі розгорнулася виставка-ярмарок народного мистецтва — з керамікою, свічками з медовим ароматом, автентичними прикрасами, різдвяними фігурками, біжутерією та виробами ручної роботи. Тут не поспішали — розглядали, торкалися, розпитували, ділилися історіями. Поруч тривали майстер-класи, де солома ставала оберегом, нитка — браслетом, а звичайна дія — тихою розмовою про традицію, що передається від рук до рук.
Особливе місце цього дня належало дітям. У фоє звучав сміх під час ігрової програми за участі Житомирський академічний театр ляльок, а згодом відбулася новорічна казка для дітей військовослужбовців. У цих моментах було багато світла — того самого, яке так важливо зберегти у складний час, коли турбота й увага стають найціннішим подарунком.
Опівдні фестиваль набув особливого звучання — разом із відкриттям Форуму національних спільнот Житомирщини. Це була не офіційна подія у звичному розумінні, а щира розмова про спільний дім, у якому живуть різні культури, мови й традиції. Лунали слова про повагу, співпрацю, пам’ять і відповідальність за збереження культурної мозаїки краю. Творчі виступи національних спільнот стали природним продовженням цієї розмови — у колядках, танцях і фольклорі звучала різдвяна історія кожної громади.
Особливою, очікуваною і зворушливою частиною фестивалю стали дві церемонії нагородження, які щороку підсумовують інтелектуальну й творчу працю Житомирщини.
Церемонія вручення Житомирської обласної премії імені Миколи Костриці – 2025 стала справжнім вшануванням людей, які присвячують роки дослідженню історії, культури й пам’яті рідного краю. Цьогоріч конкурс об’єднав дев’ять робіт у двох номінаціях — «Друкована продукція» та «Кіно-, відеороботи».
У номінації «Друкована продукція» третю премію поділили Віктор Кулаківський за книгу «Медові роси» та Борис Пугач за видання «Ставище, Йосипівка, Високе». Другу премію отримала Лариса Шинкарук за книгу «Про тебе слово, рідний краю!». Першу премію журі одноголосно присудило Людмилі Довгополовій за ґрунтовну працю «Нариси з історії заушських та овруцьких шляхетських родів (Х–ХХ ст.)» — дослідження, яке відкриває глибину історичних процесів і людських доль Полісся.
Не менш емоційною була номінація «Кіно-, відеороботи», де звучав голос молодого покоління краєзнавців. Другими преміями відзначено авторів відеопроєктів «Відгомін стародавнього містечка Любартів», «Де хміль росте та історія живе» та «Слідами єврейської громади Пулинщини: пам’ять, біль і надія». Першу премію отримала Ольга Скосарєва за відеотвір «Старий Коростень. Історія забудови міста» — уважний, глибокий погляд на архітектурну пам’ять міста й час, закарбований у його просторах.
Логічним і дуже теплим продовженням стала церемонія нагородження переможців обласного щорічного конкурсу «Краща книга року» – 2025. Цей конкурс — про любов до слова, про наполегливу працю авторів і видавців, про книгу як простір діалогу між минулим і сучасністю. Дев’ять номінацій засвідчили, наскільки різноманітним і живим є книжковий ландшафт Житомирщини.
У 2025 році переможцями стали: у номінації «Проза року» — Олена Тюпіна (Олена Волинська) з романом «Мармурова жінка»; у номінації «Поезія року» — Михайло Жайворон зі збіркою «У всі дзвони»; у номінації «Мій край» — Геннадій Махорін; у номінації «Світ дитинства» — Зінаїда Данилова; у номінації «Життя славетних» — Олена Косарчук; «Кращий літературний дебют» здобули Микола Савинець і Людмила Добровольська; у номінації «З глибини знань» — Владислав та Олександр Ксюковські; у номінації «Арт-книжка» — Євгенія Юрченко. Найвищу відзнаку конкурсу — «Гран-Прі» — отримав Геннадій Махорін за книгу «Свято-Михайлівський собор – духовний осередок Житомира».
Фінал фестивалю об’єднав на сцені мистецькі колективи й солістів з різних громад області. Пісня і танець, голос і рух переплелися в єдину різдвяну історію — світлу, щиру, сповнену вдячності.
«Майстерня різдвяних історій» стала більше, ніж фестивалем. Вона стала простором зустрічі — людей, традицій, поколінь. Простором, де культура не звучить урочисто, а живе поруч. І саме з таких зустрічей народжується відчуття спільності, яке так потрібне нам сьогодні.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації