Спогадами про Валерія Нечипоренка поділився відомий житомирський журналіст і поет Василь Головецький.
Валерій Нечипоренко: 30 серпня йому було б 70. На жаль, земне життя відвело Валерію лише 55 років, але яких! То була дивовижно потужна і харизматична постать: журналіст, письменник, бізнесмен, банкір, громадський і культурний діяч, а ще – мій надійний товариш і кум, з якого просто фонтанували ідеї!
Саме він заснував у Коростені фестиваль дерунів і літературний фестиваль “Просто так!”, організував першу в області незалежну газету “Житомирський вісник” (куди взяв на роботу і мене, тоді – безробітного), широко допомагав потерпілим від аварії на ЧАЕС. Був заслуженим журналістом України. А ще – написав 15 художніх і науково-популярних книг, серед них такі знакові, як роман “Сердите покоління”, збірки “Дивні люди”, “Вечірня прогулянка на старому велосипеді” та інші, позначені яскравим літературним талантом, своєрідною іронією і неабиякою спостережливістю.
Ми дружили ще з Коростеншини, разом працювали вчителями у Сушківській середній школі, а затим – у кількох редакціях. Згодом Валерій Петрович перебрався в Київ, де успішно працював заступником генерального директора УНІАН.
То був навдивовижу здібний і порядний чоловік, яких зараз – обмаль!
Спасибі тобі, друже, що ти блискуче показав усім, як треба по-справжньому жити в нашому складному світі!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації