З органіки — технічний ґрунт, з пластику й текстилю — SRF-паливо: про переробку відходів на сміттєпереробному у Житомирі
У Житомирі на сміттєпереробному заводі запрацювала лінія компостування. Тепер із твердих побутових відходів виготовляють технічний ґрунт, а зношений текстиль і пластик перетворюють на альтернативне SRF-паливо для цементної промисловості.
Ми побували на підприємстві, де «чорні ящики» (так працівники називають сировину, що заходить на підприємство) проходять складний шлях сортування, переробки й…до другого життя.
Щодня сюди прибуває від 150 до 200 тонн сміття. В одному авто — 5–7 тонн. Вся сировина одразу важиться, і ковшовий навантажувач подає її в загальний приймальний бункер. Далі — все під контролем оператора. Він відповідає за ритм роботи сортувальної лінії і регулює швидкість. Якщо сміття легше для обробки — пришвидшує. Якщо бачить, що працівники не встигають — сповільнює. Від цього залежить ефективність усього процесу.
Потім — запуск шнека, який дозує відходи, і на конвеєр, у резервуар мішків та пакетів, де все розтрушується. Потому — на ротосито.
Ротосито — це величезний барабан діаметром 2,3 метра і завдовжки 12 метрів. Тут сміття просіюється, і вже на цьому етапі відокремлюється частина органіки. Саме з неї згодом виготовляють технічний ґрунт методом компостування.
Те, що не відсіялося, йде на сортувальну лінію. А тут — понад два десятки працівників. У кожного — своя фракція: пластик, скло, алюмінієві банки, текстиль…
Пані Інна відбирає зелені пляшки й плівку і кидає у спеціальний контейнер. І так 12 годин на день. Каже, що вже звикла до цієї монотонної роботи:
«Для мене робота ця не складна, просто треба звикнути».
Пані Валентина, що поруч, відбирає коричневі пластикові пляшки і текстиль. Ділиться:
«Я бачила, як за кордоном люди сортують сміття одразу вдома. Якби в нас так було — нашим рукам було б набагато легше».
Те сміття, яке не вдалось розділити вручну, прямує до великого шредера, де усе подрібнюється. Після цього — ще одне ротосито: знову вилучення органіки. Далі — мілкий шредер, де сировина готується для виготовлення SRF-палива.
Головний інженер Юрій Шаткіський показує, де накопичується SRF-сировина. Це все те, що могло б опинитися на полігоні: пластик, плівка, текстиль. До слова, текстиль як фракцію почали відбирати окремо лише 2–3 місяці тому. Раніше все йшло на полігон, тепер — у паливо. Енергетична цінність SRF-палива майже така ж, як у кам’яного вугілля.
«Пластик подрібнюється, потім пресується у тюки і вантажиться у великі машини (по 20 тонн). Далі — на цементні заводи, які мають змогу спалювати таке паливо», — розповідає пан Юрій. Він відповідає за технологічний процес на підприємстві і забезпечує безперебійність роботи техніки і обладнання. Тут працює пів року. Прийшов сюди зовсім із іншої сфери, але вже встиг розібратися в процесах настільки, що продуктивність лінії зросла на 30-40%. «Фахівців зі сміттєпереробки ніде не готують. Цей завод єдиний в Україні. Тому продовжую вчитися», — посміхається.
… Органічні відходи, які проходять крізь ротосито, потрапляють за межі цеху. Тут, на бетонному майданчику, їх формують у невеликі купи. Далі — процес компостування. У біобраздері з водним акумулятором створюється оптимальне середовище: вносяться спеціальні бактерії, які пришвидшують розкладання органіки. Регулюється вологість, температура і т.д. На виході — технічний ґрунт, який можна використовувати для озеленення та пересипки на полігоні чи його рекультивації. Ґрунт технічного призначення вже пройшов всі експертизи, має ДСТУ та сертифікати якості. Його планують реалізовувати на комерційній основі. І до кінця року в планах — зробити ще й ґрунт для аграріїв, який можна буде використовувати для вирощування сільськогосподарських культур.
Зі слів Євгенія Бараха, керуючого партнера ТОВ “МС Соціальний проєкт”, до кінця 2025–го року тут планують досягти 65% глибини переробки від загального обсягу відходів, що надходить на завод. І саме метод компостування дозволить підвищити показники ще на 20%. Наразі ж з моменту запуску операційної діяльності (1 квітня 2024 року) завод вийшов на рівень до 45%, тоді як у більшості українських міст цей показник на рівні 10-20%.
Житомирська міська рада
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації