Михаил Городок, мешканець Житомирщини, на власній сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» коментує події в Україні:
передМайдан 2025 «Революція на картонках»
Спробую дати свій коментар до останніх подій як соціальний психолог і як людина, що з 1993 року в ході політичних і громадських процесів була учасником і організатором сотень масових акцій.
1. Це не про САП і не про НАБУ. Більшість учасників молоді люди, що навряд чи знають про повноваження цих органів або про їхні досягнення. НАБУ і САП в цьому випадку просто символ чогось реально важливого, але про те згодом.
2. Майдан (а все це може перерости в Майдан) – це ніколи не про гроші. Це про цінності, які не вимірюються в грошах. Це малокерований емоційний процес, коли люди раптом кидають усе і починають висловлювати своє незадоволення вже не тихо, а голосно і організовано. Коли зачіпає за щось вже дуже болюче і реально дуже важливе. Усі, хто хоч кілька разів організовував масові акції «за гроші» знають: за гроші організувати можна, і навіть успішно і навіть масово, але все одно завжди виходить сумна х…ня, а не те, що бачимо зараз. Після кожного з Майданів можна побачити «обізнаних», які зверхньо пояснюють, що мовляв, вони знають, як воно було насправді. Мовляв, організував це все його кум, який поширював щось там в соцмережах, який поставив сцену й озвучку і підвіз людей автобусом. Кум дійсно й сам вірить, що це він організував. Вірить, що Майдан це контент – план, автобуси й озвучка. Він не доганяє, що він просто приєднався до Майдану, став ще однією «краплею в океані». Потужною, але краплею.
3. Що ж такого важливого зачепила влада зараз, що усе пішло так, як пішло? Зачепила влада як раз знову саме те, що підняло людей на попередні Майдани – прагнення свободи й гідності. Це саме те, чим українці відрізняються від росіян – волелюбністю. Україна або буде вільною, або її просто не стане. Україна тримаєтеся не на «найвеличнішому лідерові сучасності» і не на «ефективних менеджерах». Вона тримається на ось цьому козацькому прагненні свободи, яке не зміг викорінити ніхто. На росії реально усе інакше. Ті, хто бував на росії і в радянські і в пострадянські часи міг помітити багато дрібних відмінностей. З них складається пазл. Дрібничка: на росії людина може сказати «государева аптека» (маючи на увазі якусь комунальну аптеку) або сказати «я на государевій службі» (на дерслужбі). Не будь хто так скаже, але будь – хто зрозуміє. Важко собі уявити навіть російськомовного українця, який скаже: «я на государевій службі». Для них це норма – мати государя. Для українця це ніколи не було і не буде нормою. Ми можемо закохуватись в певних політичних лідерів, але в нас ніколи не буде до них страху або пієтету. І ось тут спроба ліквідації НАБУ і САП просто стала останньою краплею в ланцюжку дій влади, які руйнували неписаний суспільний договір. «Ми вам поки що довіряємо, даємо можливість керувати від нашого імені, але ви маєте знати межі» І тут, коли корупція – проблема номер 2 в країні після війни, спроба нашвидкоруч ліквідувати нехай сумнівні і слабкі антикорупційні інституції викликає лють: «Та ви не охуїли?!!!»
4. Чому влада взагалі пішла на такі нерозумні і недалекоглядні кроки? Чому «прогавили»? Це одне з найцікавіших запитань. І відповісти на нього нелегко. По – перше, я хоч і не прихильник Володимира Зеленського, ніколи ним не був і навряд чи вже колись стану, я часом знімаю перед ним капелюха. Як психолог і як політтехнолог не можу не захоплюватись «красою гри». Ба більше, я впевнений, що вперше за часи Незалежності в нас при владі професіонали. Професіонали піару. Усі попередники були аматорами. Часом талановитими, але аматорами. Тому в нас зараз при владі реально міцні професіонали і дуже неглупі люди. Вони добре розуміють, що таке суспільні настрої, що таке рейтинг, що таке «адженда», знають і вміють про «кризові комунікації». Але «проґавили». І безвідносно до подальшого перебігу подій репутаційні втрати від 12414 будуть такими, що влада ніколи б не пішла б на такий крок, якби знала, як повернеться. Але проблема в тому, що навіть професіонал не може розуміти все. В нього теж є «сліпі плями». «Сліпа пляма» Володимира Зеленського та його команди – тотальне нерозуміння пасіонарної частини українського народу. Вони виразники тієї частини народу, яка про «свати». Ну і на піку ще й «слуга народу». Але більше про «свати». Це та ментальність, де жарт про “ебонітові палички для “Беркуту”, які будуть виробляти електрику, якщо бити майданівців – норма. І сам Зеленський і його оточення на жодному Майдані не були, дух цей не лише не розуміють, більше, він їм глибоко огидний. Людина не може розуміти те, що їй огидно. Вона буде придумувати усілякі раціоналізації про «наколоті апельсинки», «печеньки Нуланд», «проплачених учасників» та все таке. Буде дивитись на результати соцопитувань і фокус – груп, що покажуть: «незадоволення є, але в межах норми». Але в тому і парадокс: соцопитування ніколи не могли передбачити Майдан! Ідеальним виразником цього нерозуміння владою народу є нова очільниця українського уряду з її словами про корупцію в Україні: “Чесно кажучи, в українському суспільстві та певних соціальних групах ця проблема перебільшується і надмірно акцентується” Оскільки до влади переважно потрапляють люди, які якраз не про цінності, а про гроші, які добре розуміються на грошах і на “потоках”, в них “сліпа пляма” в розумінні того, що цінності можуть бути рушійною силою.
5. Хто замовник і організатор? Ну, це запитання найпростіше. Влада. Це як в 2014-му: основним організатором «Революції гідності» був Віктор Федорович Янукович. Мимоволі, звісно, але саме він був усьому причиною, його дії. Спочатку він та його команда зробила надзвичайно багато в плані євроасоціації. Вже не усі пам’ятають, але його уряд напрацював тисячі сторінок документів, тисячі годин консультацій з європейськими інституціями, потужна медійна кампанія за євроасоціацію. Потім поїздка в рашу і за 24 години повна зміна курсу: євроасоціацію відміняємо, тепер на часі «таєжний союз». Це якби водій битком набитої маршрутки спочатку набрав швидкість, а потім різко по гальмах. І дивується: а чого це вони усі падають? А лаються чого? Чого мене витягають із за керма? Ну і точкою неповернення став наказ бити і розганяти нечисленний мітинг студентів. Так Віктор Федорович Янукович своїми власними руками організував Майдан і своїми руками вирив собі політичну могилу. Володимир Зеленський набагато розумніший за Віктора Януковича, тому я переконаний, що він не надасть наказ бити студентів. Навпаки, він буде зараз будь – якими шляхами гасити пожежу, буде розгрібати ту лажу, що сам наробив.
6. Чому на Заході, стати частиною якого ми прагнемо, мітинги – норма, а Майданів не буває? Дуже легко. Їхні еліти давно навчились, що не можна виходити за межі. І що єдиний спосіб повернення довіри народу до влади в цілому – регулярне перезавантаження. Мирно – шляхом виборів. Налажали – уходимо. Даємо дорогу іншим. Наша ж влада щоразу наступає на ті самі граблі. Усі наші Майдани починались не просто з помилок влади, не просто з незадоволення – вони починались на фоні спроб влади “загасити пожежу” без перезавантаження. І ця туди ж само. “скільки б граблі нас не вчили, а серце вірить в чудеса!”
7. Приємно бачити світлі обличчя молодих людей, що зараз творять історію на картонках «Нової пошти». Більшість з них такі, що помаранчева революція для них приблизно з тієї ж епохи, що доба Хмельницького. Вони не голосували в 19-му ані за Порошенка, ані за Зеленського. І той і інший – для них вже старий мотлох. Ці діти – сьогодення України і її майбутнє.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації