Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський нагородив нагрудним знаком “Срібний хрест” командира одної з самохідних артбатарей молодшого лейтенанта Артура.
Чоловік справжній професійний артилерист. Артур почав свою військову кар’єру у 2007 році в 95 бригаді ДШВ. Потім були невеличкі перерви, чоловік хотім більше часу бути зі своєю родиною, але коли росія пішла повномасштабною війною на Україну, він одразу ж приєднався до рідної бригади.
«Тоді не піти у військо я просто не міг. Було б соромно перед самим собою, та й побратимами, з якими стільки років прослужив. Я там, де зможу принести найбільше користі в цей важкий час для країни», — говорить Артур.
За його словами, він зателефонував своєму командиру дивізіону і запитав чи є місце для нього і так приїхав прямо в бригаду і став на посаду командира гармати «Гвоздика».
«Тоді війна вже не була такою, як до 2022 року. В перший же день ми відчули повною мірою що таке контрбатарейна боротьба. Росіяни не просто гатили по нас зі всього, що у них було, вони намагалися вирахувати нашу гармату. Але завдяки нашій контррозвідці, яка нас завчасно попереджала, що по нас будуть наводитися, ми встигали змінити позицію. Буквально через дві хвилини після такого попередження нас на точці вже не було, а туди починало летіти все і місце перетворювалося на прірву», — згадує перші дні великого протистояння Артур.
Його розрахунок вдало працював на всіх напрямках, де була 95 бригада. Завдяки професіоналізму Артуру дали під керівництво самохідну артбатарею. За ці роки війна змінилася кардинально – ворожі дрони буквально закривають небо, ускладнюючи кожен рух українських воїнів. Проте десантники продовжують нищити ворога – тепер вже на їхній же території.
«На Курщині знищували й техніку, й піхотні групи. Якось росіяни намагалися на мотоциклах прорватися, але після нашої роботи вони просто розліталися в різні сторони. Нам не важливо по кому стріляти, аби тільки нам цілі давали – а далі вже від росіян і північних корейців нічого не лишається. Мій підрозділ не підводить, кожен з побратимів професіонал своєї справи!», — говорить Артур.
Кожен день чоловік докладає максимум зусиль, щоб наблизити Перемогу, і його родина змогла безпечно жити в країні, щоб його дитина мала світле майбутнє.
За матеріалами відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації