Житомиряни почули, побачили, відчули «війну з тильного боку» у виконанні письменника та волонтера Андрія Любки.
Безумовно, щось таки сталося чи щось відбувається в Україні, бо до Житомира упродовж кількох днів стабільно висаджується потужний десант літераторів і митців дуже цікавого «звучання», а житомиряни просто розгублені у своєму виборі. Куди піти? Тільки – тільки на зустріч із Житомиром приїздив відомий прозаїк Василь Шкляр, а вже на другий день житомиряни мали нагоду почути Андрія Любку – колишнього поета і нинішнього романіста-письменника, перекладача і волонтера. Власне кажучи, до Житомира Андрій Любка прибув, аби презентувати свою найновішу книжку «Війна з тильного боку», написану упродовж минулого року у ході волонтерських поїздок та десантів на сході та південному сході України.
Загалом під час зустрічі із Андрієм у Житомирі йшлося не лише про війну, хоча як без неї, бо ж безпосередньо напередодні зустрічі із житомирянами у Ляльковому театрі у місті чотири рази лунали сирени «Повітряної тривоги». Втім, житомиряни (як і більшість українців) вже звикли до тривоги. Як до повітряних тривог із сиренами , так і до душевних, тривалість яких обчислюється навіть не годинами.
Загалом не хотілося б переповідати сказане Анрієм Любкою під час півторагодинного його виступу зі сцени Лялькового театру. Для того, аби почути і послухати справді унікального чоловіка, який вже встиг стільки всього зробити, треба було хоча б прийти у самісінький центр Житомира і.. все. Все інше було гарантовано. Книги Андрія Любки, якими давно тішаться літературні гурмани. Адже його роман «Карбід» знають не лише в Україні, бо перекладений він у Польщі. Норвегії, Хорватії, Сербії і, здається, в Албанії. Адже ще один роман Любки «Твій погляд Чіо-Чіо-сан» також викликав бурю читацьких емоцій і популярність його поки що лише росте. А «малий український роман», написаний Андрієм Любкою у 2023-му році! Але «Війну з тильного боку» бажано прочитати не лише тим, хто любить літературу, а усім, хто ще не втопив свої читацькі навички у багні Фейсбуку чи у мереживі Тік-Току. Адже сам автор, який пише про те, що « за півтора року я став гіршою і старішою версією себе самого, спростився, зашкаруб, ощетинився. Та все ж підсумок усе ще зі знаком плюс, адже я живий». Окрім того, що Андрій «зашкаруб і ощетинився», він встиг зібрати «по світах» гроші на 267(!) джипів для військовослужбовців ЗСУ. За його словами , він і його команда вже станом на сьогодні встиг здійснити 42 подорожі на фронт, аби передати чергову автівку разом із продуктами, «мясцем і всілякими іншими делікатесами» безпосередньо хлопцям, які місяцями живуть «на нулі». Пересічний українець, який «дружить із мізками» і здатний аналізувати, думати та порівнювати, неодмінно запитав би у Андрія Любки про те, як він встигає стільки багато. Як пише не лише есе та романи, але й статті,що потрапляють до світових медіа і отримують гонорари у десятки тисяч євро ? Звідси – все нові й нові «порції» донатів, які одразу ж мобілізуються на купівлю нової автівки для ЗСУ. Про Андрія Любку можна розповідати довго і досхочу. Важко визначитися, що для житомирян видаватиметься цікавішим – його літературні доробки, чи власне волонтерська заточеність, яка найповнішою мірою затягнула талановитого літератора вже справді планетарного рівня до плину військового часу. Безумовно, найкращі книжки, найяскравіші сторінки його літературної (або ще якої-небуть) творчості у Андрія Любки ще попереду. Після Перемоги «ми напишемо не одну книжку і не один роман, бо ж є про що писати».
На завершення цих рядків можна лише зауважити, що подібні зустрічі, презентації та знайомства вселяють не лише оптимізм та сподівання на перемогу у війні із ворогами – рашистами, але й продукують куди більші потенціали нашого майбуття. «Життя таки справді перемагає».
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації