Іноді повітряна тривога перериває концерт. А іноді — несподівано створює момент, який запам’ятовується надовго.
Саме така історія сталася під час концерту, присвяченого видатному українському композиторові Борису Лятошинському. Своїми враженнями поділилася Людмила Зубко, яка разом із Геннадієм Зубком відвідала музичний вечір і взяла із собою особливий примірник партитури Четвертої симфонії Лятошинського — видання, до якого вони свого часу мали честь долучитися.


Хотілося, щоб на нотах залишилися автографи виконавиці Тетяни Гомон та диригентки Ірини Тукової. Однак концерт несподівано перервався через повітряну тривогу.
Глядачі та музиканти змушені були пройти до тимчасового укриття. Здавалося, прекрасний вечір поставили на паузу.
Але саме ця пауза подарувала Людмилі Зубко зустріч, якої вона точно не очікувала.
«Я можу потримати Вашу паличку!»
Під час тривоги Людмила побачила на сцені диригента Теодора Кухаря, який керував виконанням концерту, і вирішила скористатися несподіваною можливістю.
Вона звернулася до нього із проханням підписати її примірник партитури.
Спочатку диригент пожартував, що береже руку, адже після завершення тривоги концерт має продовжитися, а рука ще повинна тримати диригентську паличку.
У відповідь Людмила запропонувала:
«Я можу потримати Вашу паличку! А Ви мені просто намалюйте сердечко».
Жарт перетворився на абсолютно реальну сцену: Людмила справді потримала диригентську паличку Теодора Кухаря, поки він підписував її примірник Четвертої симфонії Бориса Лятошинського.
Та на цьому несподіванки не закінчилися.

«Мій батько теж родом із Житомира»
Після автографа Теодор Кухар запитав, звідки приїхали гості концерту.
Відповідь була простою:
«Ми ж із Житомира приїхали!»
І тут, за словами Людмили Зубко, розмова набула зовсім іншого звучання.
Диригент розповів, що його батько також родом із Житомира. За його словами, батько мав прізвище Кухарчук.
Для житомирян ця деталь стала особливо символічною: під час концерту музики композитора, чия біографія нерозривно пов’язана з Житомиром, раптом з’ясувалося, що й сам диригент має родинний зв’язок із містом.
За словами Людмили Зубко, Теодор Кухар також розповів, що багато років тому записував музику Бориса Лятошинського.
Так випадкова розмова під час повітряної тривоги поєднала Житомир, родинну пам’ять, українську музику та творчість одного з найвидатніших українських композиторів ХХ століття.
Коли Житомир — це не просто місто на карті
Людмила Зубко називає цю зустріч дивовижним життєвим перетином.
«Ми думаємо, що просто їдемо на концерт, просто слухаємо музику, просто хочемо отримати автограф. А потім доля викидає такий фокус — і життя ніби прочиняє двері, за якими нова неймовірна історія».
Особливо символічним для житомирян є те, що ця історія виникла саме навколо імені Бориса Лятошинського — композитора, який народився в Житомирі й посідає особливе місце в культурній історії міста.
Історія, якою поділилася Людмила Зубко, змушує подивитися на Житомир дещо по-іншому.
Не лише як на географічну точку, будинки, вулиці та площі.
А як на мережу людських історій, що продовжують перетинатися через десятиліття.
У родинній пам’яті. У музиці. У творчості. У прізвищах. У випадкових зустрічах.
І навіть під час повітряної тривоги.
Саме тому звичайний, на перший погляд, концерт перетворився на історію, яку хочеться почути не лише його учасникам, а й усім житомирянам.
Бо іноді достатньо одного запитання «Звідки ви?» — і перед тобою раптом відкривається цілий шматок історії рідного міста.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city

«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації
