МЕЛЬНИК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
24.11.1969 — 29.07.2026 рр.
Василь Васильович народився 24 листопада 1969 року в селі Котівка Радомишльського району Житомирської області. Початкову освіту здобув у рідній Котівці, а повну загальну середню освіту — у Заболотській загальноосвітній школі.
Після закінчення школи був призваний на строкову службу до лав Військово-морського флоту. Опісля працював на заводі, а згодом за покликанням серця обрав будівельну справу. Не маючи спеціальної освіти, він власною наполегливістю опанував професію, став справжнім майстром своєї справи. Здавалося, не існувало роботи, яка була б йому не під силу: усе, за що брався, робив якісно, сумлінно і на совість.
У житті Василь Васильович був доброю, щирою і світлою людиною. Любив приролу, був затятим риболкою, грибником. Був веселим, винахідливим, мав гарне почуття гумору, завжди знаходив вихід із найскладніших ситуацій. Його поважали друзі, адже він умів підтримати, вислухати й допомогти кожному.
Василь Васильович був гарним сином, чуйним братом, люблячим і турботливим чоловіком. Найбільшою цінністю для нього була родина. Разом із дружиною вони прожили у шлюбі 34 щасливі роки, виховали сина, з радістю прийняли до родини невістку та дочекалися народження онуки. Особливо зворушливою рисою його характеру була любов дарувати квіти своїм найдорожчим жінкам — дружині, невістці та онучці. Цими простими, але щирими вчинками він щодня ніс їм тепло, турботу і відчуття любові. Для своєї сім’ї він був надійною опорою, людиною великого серця.
Із перших місяців повномасштабного російського вторгнення Василь Васильович без вагань став на захист України. Він мужньо виконував бойові завдання, залишаючись вірним військовому обов’язку. Під час боїв зазнавав поранень, але після лікувань та реабілітації знову повертався до строю, адже не міг залишити своїх побратимів і Батьківщину в найважчий час.
Його поважали командири й бойові побратими за мужність, витримку, людяність і готовність завжди підставити плече. За зразкову службу Василь Васильович був нагороджений медаллю «За стійкість і відвагу» від командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця», а також відзначений медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій».
Особливою гордістю для нього був син, який сьогодні також стоїть на захисті України, продовжуючи справу батька — боронити свободу й незалежність рідної держави.
Василь Васильович був мужнім Воїном, який служив Україні вірою і правдою. Та 29 липня 2026 року смерть вирвала його з лав Захисників України. Пам’ять про Воїна-Героя назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив і шанував.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими…
Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику України!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації