Сьогодні в Житомирі згадували нашу відому землячку, популярну актрису, зірку КВН Марину Поплавську. Вона народилася в один день з Шевченком у рідному місті Лесі Українки – Звягелі. І це визначило її подальше життя. Майбутня улюблениця мільйонів закінчила філфак Житомирського державного університету імені Івана Франка та стала вчителем української мови та літератури. Все життя вона викладала в школі. А у вільний час був КВН та пізніше гумористичні шоу, які принесли їй всеукраїнську та міжнародну славу.
На жаль, трагедія забрала життя королеви гумору в жовтні 2018-го. Україна та рідний Житомир береже пам’ять про Марину. Наша відома землячка нагороджена орденом «За заслуги» III ст. (посмертно) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю.
Її гумор завжди був вишуканим, за ним була прихована глибина, тонке відчуття слова та любов до людей.
Слава до Марини Поплавської прийшла іще за часів КВНу. Телевізійна і титулована жіноча команда КВН “Дівчата з Житомира” полюбилася глядачеві з першого погляду. А прізвище Поплавської стало своєрідним брендом.
В одному з інтерв’ю Марина Францівна розповідала про свою родину, яка була дня неї найбільшою цінністю в житті: “У мене співоча родина. Сестричка Людмила гарно співає. Мама і тато, на жаль, уже відійшли у вічність, але залишили теплі спогади. Тато керував польським колективом «Поліські Соколи» і був презесом організації «Полонія». Його багато людей знали і поважали і в Україні, і за її межами. Завжди вболівав за доручене і, можна так сказати, «горів» за справу”.
Розповідала Марина і про свою професію, свою місію в житті: “Я НАРОДИЛАСЯ В ОДНОМУ МІСТІ З ЛЕСЕЮ УКРАЇНКОЮ Й В ОДИН ДЕНЬ З ШЕВЧЕНКОМ. Це дуже відповідально. Певно, ці фактори також вплинули на те, що я стала вчителем української мови та літератури. Одного разу моя старша колега – вчитель методист і поважна людина – сказала мені таке: «Вчитель, Марино, має бути трохи артистом. У тебе це виходить не трохи, а по максимуму. Тому не смій наступати на горло пісні!».
А ще в тому інтерв’ю телевізійна зірка говорила про дійсно важливі прості речі та про справжню любов: “Люблю спілкування з друзями, з рідними, з коханим, мрію викроїти більше вільного часу на це. А то «забудуть, як я виглядаю». Створила собі за аналогією із захарівськими героями «формулу кохання»: хочеш великого і чистого кохання: набери батькам, якщо вони є, спитай у друга, як ся має, нагодуй звіринку, що обігрів і взяв екзюперівський «отвєт» за те, що приручив. Із маленьких любовей складається велика і масштабна вічна ЛЮБОВ”.
Марина Поплавська дуже любила Житомир, його затишні кав’ярні, його особливі тихі вулички, в яких найважливішими були зустрічі з друзями, близькими по духу людьми: “ЗА ЦІ РОКИ БАГАТО ПРАЦЮВАЛА ДАЛЕКО ВІД ДОМУ, АЛЕ ЖИТОМИР НЕ ПОЛИШАЮ. Мене тримають тут рідні люди, щирі друзі й прихильники. Житомирщина – зелений, мальовничий і безмежно багатий на рідкісні таланти край. Леся Українка, Корольов, Короленко, Ріхтер, Іван Сльота, Володимир Шинкарук… Цей список можна продовжувати безкінечно. Сподіваюсь, колись, років через сто, хтось з мешканців мегаполіса з назвою «Житомир» згадає, що ми тут теж жили-були, творили і «витворяли». Як казав той же мій добрий друг і товариш Костя Нусенко: «Буде і на нашій вулиці штрассе!»
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації