Старше покоління житомирян пам’ятає і шанує його – здібного керівника, вольового і працьовитого, наділеного талантом людяності, організатора колективу, який він довгий час очолював.
Ці якості юнак з поліського села виховував в собі коли вчився в школі, служив в армії, коли став капітаном юнацької збірної команди з волейболу, слава про перемоги якої лунала на всю область, коли здобув професію водія, а потім став механіком автоколони 2193, коли з’явилось ще одне захоплення, автомобільний спорт, коли прагнення співпали з потугами і він став срібним призером чемпіонату України і колишнього союзу з автомобільних змагань, коли здобував освіту в Київському автодорожньому інституті. Його помітили. Про нього писали місцеві та столичні газети.
Коли розпався Радянський Союз, в складні 90-ті роки він очолив Житомирське тролейбусно-трамвайне управління. В умовах економічної кризи, інфляції та вбивчого бартеру, довів свою спроможність , зумів зберегти кадри та матеріально-технічну базу, першим в Україні одержав грант (300 тисяч доларів США) за них поновив та відремонтував рухомий склад, зберіг всю трамвайну мережу. Згодом трамвайно-трамвайне управління визнали кращим в Україні. Потім плідно працював заступником міського голови, дбав про розвиток комунального господарства та міської інфраструктури. А потім прийшов час нагород. Сергій Іванович Заслужений працівник сфери послуг, кавалер орденів «За заслуги» 3-го ступеня та «За заслуги перед Житомиром».
Честь і слава ювіляру! Доброго здоров’я, миру та спокою в родинному колі, серед друзів та близьких.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації