Сьогодні, 6 лютого, виповнюється 88 років від дня народження відомого українського письменника-шістдесятника, новеліста й майстра психологічної прози Анатолія Шевчука — митця, чия доля та творчість нерозривно пов’язані з Житомиром.
Анатолій Олександрович Шевчук народився 6 лютого 1937 року в Житомирі в родині місцевого шевця Олександра Шевчука. Саме це місто стало для нього не лише місцем народження, а й простором формування світогляду, творчого становлення та життєвих випробувань. Молодший брат письменника — знаний український прозаїк і літературознавець Валерій Шевчук — також є однією з ключових постатей української культури другої половини ХХ століття.
Після школи Анатолій Шевчук здобув фах будівельного майстра, однак через вроджену ваду серця не зміг працювати за спеціальністю та був комісований з армії. Його житомирський період тісно пов’язаний із роботою в обласній друкарні, де він працював лінотипістом. Саме тут, у технічному середовищі друкарської справи, визрівала його літературна майстерність і загартовувалася внутрішня свобода.
Від початку 1960-х років Анатолій Шевчук активно публікується в обласній та республіканській пресі. Його новели привертають увагу критиків витонченістю психологізму та культурою художньої форми. У 1962 році творчість молодого автора обговорювали в комісії з роботи з молодими письменниками Спілки письменників України. Відомий філософ і літературознавець Євген Сверстюк відзначав, що твори Шевчука вирізняються «психологічною витонченістю і чистотою естетичного звучання».
Разом із літературним зростанням у житті письменника з’являється і трагічний вимір. У середині 1960-х років Анатолій Шевчук долучився до руху самвидаву. Працюючи в друкарні, він потай готував лінотипні набори заборонених текстів, які передавалися до Львова для нелегального друку. Саме Житомир став місцем, де ці тексти створювалися і де розгорталася одна з драматичних сторінок історії українського дисидентського руху.
У травні 1966 року Анатолія Шевчука заарештували. Згодом його засудили за «антирадянську агітацію» до п’яти років ув’язнення в таборах суворого режиму в Мордовії. Навіть у неволі він залишався письменником: писав листи, оповідання, фіксував реалії табірного життя. Частина цих текстів була опублікована В’ячеславом Чорноволом у збірнику «Лихо з розуму».
Після звільнення у 1971 році Анатолій Шевчук ще довгі роки перебував під негласним наглядом радянських спецслужб. Повноцінно повернутися до літературного життя він зміг лише після проголошення незалежності України.
Помер письменник 12 серпня 2015 року в Житомирі, де й був похований на Корбутівському кладовищі. Його життя — це приклад тихої, але принципової боротьби за людську гідність і свободу слова, а його творчість — важлива складова культурної спадщини не лише Житомира, а й усієї України.
Сьогодні, у день народження Анатолія Шевчука, Житомир згадує одного зі своїх найглибших і найтрагічніших літературних голосів — письменника, чия правда й досі звучить актуально.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city


«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації



