Заслужений лікар України, засновниця і власниця комплексу «Замок Радомисль», Одьга Богомолець: “Сьогодні у мене особливий день — радісний і сумний одночасно. Сьогодні — день народження Замок-Музей Радомисль/ Radomysl Castle-Museum
Багато років я збирала — купувала на барахолках українські домашні ікони, рятувала їх від забуття і руйнації. А потім придумала зробити музей, щоб усі ці забуті ікони могли побачити ви — знайомі і незнайомі мені люди.
19 років тому — за оголошенням у газеті я придбала в Радомишлі старий напівзруйнований млин — без даху, без вікон і дверей, але з міцними стінами. Будівля багато років стояла покинутою, територія навколо була заболочена і перетворена на місцеве сміттєзвалище.
Реставрація тривала 1555 днів. Ми вивезли близько 60 тонн сміття, відновлювали будівлю, осушували територію, створювали парк, будували місточки, відтворювали історичні інтер’єри та повертали до життя старовинну Папірню, яка, як виявилося, колись була на цьому місці.
Потім ще 5 років боролися з гнилими провладними рейдерами, які через брехню, наклепи, погрози і «справедливі суди» намагалися забрати відреставроване приміщення і не дати створити там музей…
Навіть найближчі друзі не дуже вірили в те, що нам вдасться перемогти і перетворити старий млин на місце сили для українців. Ми перемогли.
Так поступово, через радість і біль, мої сльози і боротьбу, народився «Замок-музей Радомисль» 
Сьогодні тут зберігається понад 25 000 експонатів XVII–XX століть, з них близько 5000 домашніх ікон із різних регіонів України. Значну частину колекції складають українські домашні ікони, які колись жили не в церквах, а поруч із нашими предками — у звичайних українських домівках.
Кожен наш експонат розповідає історію і допомагає нам краще розуміти, ким були люди до нас і що вони залишили нам у спадок — відроджує нашу ідентичність та історичну памʼять, яку роками у нас відбирали в часи радянської влади.
Особливо гостро відчуваємо це сьогодні, коли Україна щодня змушена боротися не лише за своє майбутнє, а й за право зберегти власне минуле.
Коли почалася війна, я звернулася до Міністерства культури з проханням допомогти релокувати наш унікальний музей на Західну Україну, але отримала відмову в допомозі. Приватні музеї в нашій державі мають самі вирішувати свої проблеми, а коштів і фізичних сил на релокацію у нас не було.
Тому ми продовжуємо працювати, ми відкриті для вас — для екскурсій, конференцій, проведення ваших свят і весіль, івентів і ювілеїв.
Музей є соціальним неприбутковим проєктом мого життя. Моєю відповідальністю за збереження нашої ідентичності, нашої памʼяті. Моєю пʼятою дитиною, за яку я несу особисту відповідальність.
Кожен ваш візит, кожна екскурсія, ніч у нашому готелі, свято, проведене в Замку, кожен придбаний квиток і кожне ваше повернення сюди допомагають цьому місцю жити та продовжувати нашу головну роботу — зберігати українську культурну спадщину.
Дякую, що приїжджаєте! Що приводите дітей, друзів і рідних. Що цікавитеся нашою історією і допомагаєте нам її берегти.
З Днем народження, наш Замку!
Сподіваюсь, що попереду буде ще багато років, нових відкриттів, зустрічей і людей, яким буде так само важливо берегти українське, як важливо це для нас сьогодні”
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації