Церкви, вулиці та краєвиди Житомира наприкінці ХІХ століття зафіксував на об’єктив свого фотоапарата Кипріан Корицький, який працював у цьому місті з початку 1880-го до 1917 року. Крім того, у своєму фотоательє він зробив десятки портретів місцевих мешканців — фотографував дітей, сімейні пари та священнослужителів. На цих світлинах можна роздивитися одяг тогочасних жителів Житомира.
На фотографії 1873 року авторства А. Жилинського видно забудову правої сторони вулиці Київської у Житомирі. Зліва –— Михайлівська церква, у центрі — будинок з трикутним фронтом, в якому був готель Мінеля, сусідній будинок під номером 6 з вивіскою “Фотограф. тип. Гершенгорна” належав Кипріану Корицькому, там було розташоване його фотоательє. Вважають, що це перше і єдине зображення фотоательє Житомира до 1917 року. На жаль, інформацію про самого Корицького відшукати не вдалося. Єдине, що напевне знаємо, — адресу його фотоательє, позначену на зворотній стороні знимки.
Нині фотографії Житомира, зроблені Корицьким, зберігаються у Державному музеї історії Санкт-Петербурга. На одній із своїх світлин він також зафіксував вулицю Київську з готелем Мінеля, але будинок, де було його фотоательє, не потрапив у кадр.
На фотографіях Корицького 1884 року також можна побачити околиці Житомира: панораму нижньої течії річки Тетерів, острівець при впадінні річки Кам’янки в Тетерів, вид на гранітні скелі Соколи та Чацького.
Мій інтерес до творчості Корицького викликала фотографія, на якій зображена жінка в очіпку. Відтоді почала шукати інші його світлини, на яких були діти, жінки, сімейні пари, чоловіки та священнослужителі.
Фотографування дітей було і є поширеним явищем. Такі світлини здебільшого робили після хрещення та на день народження дитини. Насамперед увагу на них привертає дитячий одяг. Тогочасний одяг для маленьких дітей до 2-х років не передбачав розділення на стать, дівчаток і хлопчиків могли одягати однаково — у сукню. І якби не підписи під деякими фото, то можна припустити, що у сукні сфотографована саме дівчинка. Зокрема світлина 1900 року має підпис: “А. Безименський у сукні та двоє його братів”. Так само і на іншому фото ми бачимо двох дітей: ліворуч — дівчинка у блузі і у спідниці, а праворуч, схоже, хлопчик у сукні, який тримає в руках іграшкову шаблю. Цілком ймовірно, що на одній із фотографій на стільці стоїть теж хлопчик, який у руках тримає батіжок.
Варто звернути увагу на фотографію хлопчика у вишитому вбранні. Вишита сорочка одягнута навипуск і підперезана тонким поясом. Схоже, що мода на одяг з етнічними мотивами, поширена наприкінці XIX століття, торкнулась не лише дорослого, а й дитячого вбрання. Хлопчиків, яким було більше двох років, одягали в костюмчики в моряцькому стилі, їх основною ознакою були стилізовані гюйси і смугасті сорочки, які імітували тільники. Такий дитячий костюм доповнював головний убір з помпоном. Безкозирка з червоним помпоном відома як головний убір французьких військових моряків з 1850-х років.
Жіночий костюм на фотографіях Корицького представлений двома варіантами: сукня, що складається з ліфу та спідниці, або ж біла блуза та спідниця. Портрети жінок дають нам уявлення про зачіски. Жінки підбирали волосся вгору, а дівчата розпускали його по плечах. Також на фото видно жіночі головні убори у вигляді чепця або розкішного капелюшка з квітами. На літній жінці одягнутий очіпок, який нагадує очіпки селянок.
Окремою темою є вбрання в етнічному стилі. На фото 1899 року бачимо жінку у вишитій сорочці з відкладним комірчиком, який підв’язаний стрічкою. На шиї намисто, на голові хустка, з-під якої видно кольорові стрічки. Фото має підпис: “Тетяна Башніна, дворянка”. Вона була дружиною офіцера Миколи Башніна і донькою титулярного радника Дмитрієва. Одягнувшися для фотосесії в українському стилі, вона не демонструвала свою етнічну приналежність, а просто віддавала данину моді.
Наприкінці XIX століття населення Житомира складалося з православних (переважно українців та росіян), римо-католиків (переважно поляків) та іудеїв. Представників усіх трьох груп бачимо на фотографіях (щоправда, визначити етнос та релігію завжди вдається). Серед них молодий єврейський модник, поляк Ян Мілковський, генерал-майор 17 піхотного Архангельського полку Іван Богаєвський, священик православної Покровської церкви, двоє римо-католицьких священнослужителів. Світський костюм чоловіків складався зі штанів, жилетки та піджака. На кількох фотографіях замість краватки бачимо метелика.
Авторка: Оксана Косміна, кандидатка історичних наук, дослідниця етнології та матеріальної культури
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації