Не є секретом, що однією із підвалин стійкості України у боротьбі із підступним, сильним і жорстоким ворогом є потужний волонтерський рух. Збройні Сили України, як форпост національного спротиву, мають у тилу не просто територію із мирним, або ж точніше – цивільним, населенням, а міцно згуртоване товариство волонтерів. У Житомирі та на Житомирщині загалом волонтерський рух із перших днів масованого вторгнення рашистів на територію нашої країни набув великого, а трохи згодом – навіть грандіозного розмаху. І навіть у цьому, справді великому морі громадянської ініціативи, з’явилися організації, об’єднання та рухи, які виявили вміння та здатність до миттєвого реагування на проблеми, поставлені зненацька виниклою війною. Ось так у Житомирі вже у березні 2022-го року виникла надпотужна волонтерська організація «Волонтерський штаб Житомира», яка у квітні того ж року була офіційно зареєстрована. Слід зауважити що волонтерська структура «штабу» досить швидко і чітко налагодила алгоритми своєї діяльності. Найперша ознака і найголовніша риса діяльності «Волонтерського штабу..» – системна робота від отримання заявок на допомогу до звітування перед донорами. Зрозуміло, що для цього необхідні максимальна мобілізованість, гранична швидкість від моменту прийняття рішення до практичного втілення його у життя. Усі знають про те, що волонтерський рух – явище народної, самодіяльної організації, але при цьому ефективність такої діяльності має бути максимально високою. Для цього потрібні неабиякі здібності менеджера-організатора, фахівця у цілому «букеті» напрямків, спеціальностей та компетентностей. Ми розмовляємо із головою «Волонтерського штабу Житомира» Галиною Чибуровською і намагаємось зрозуміти ті рецепти бездоганної організації, ті зовні невидимі секрети досконалості, вправності та ефективності діяльності цієї волонтерської структури.
«Нічого надзвичайного у нашій роботі немає, хоча людей, які до нас звертаються, ми навчилися розпізнавати ледь не миттєво. Це дуже важливо, бо у когось горе, біда, купа безнадійних проблемних питань і такі люди чекають чиєїсь допомоги. Але куди важливіше знайти, відчути так званий лікоть друга, однодумця, а головне –небайдужої людини. Якраз таких людей об’єднав «Волонтерський штаб Житомира». У нашому штабі є представники самих різних професій та верств населення – підприємці, музиканти, держслужбовці, місцеві депутати, медики, інженери, економісти, вчителі, студенти, актори, юристи, крім того – переселенці та багатодітні. Мабуть, саме тому ми добре розуміємо потреби громади і намагаємось максимально оперативно реагувати на них – видавати допомогу, організовувати освітні, культурні та мистецькі заходи, проєкти із психологічної підтримки дітей і дорослих та багато іншого. Важко назвати кількість продуктових наборів, так званих «сухих пайків», які ми упродовж вже 22-х місяців доправили у підрозділи ЗСУ. Йдеться про число з десяток тисяч комплектів (пакунків), хоча у різний час вони мали різне призначення, різну комплектацію і навіть різну вагу. Але ж ми допомагаємо не лише ЗСУ. Ми співпрацюємо із знаними в Україні фондами і яскравим прикладом такої співпраці є взаємодія із Фондом Сергія Притули. Наша діяльність вміщає максимально широкий спектр допомоги усім верствам населення, які потребують не лише продуктів, ліків, предметів гігієни, але й допомоги соціально –психологічної. Йдеться про низку проектів арттерапії, мистецькі акції з метою нормалізації психологічного стану людей, підтримки так званого ментального здоров’я сотень тисяч людей, які проживають на території Житомирщини. Перше, ніж надати таку допомогу, ми шукаємо реалістичні шляхи втілення у життя багатьох задумів і напрацювань, які виникають у наших же активістів –волонтерів. А тут, наприклад, не обійтися без допомоги міжнародних донорських фондів, без порад, настанов і практичної допомоги тих же психологів, спеціалістів безпекової сфери, які розуміються не лише на питаннях евакуації, а ще більше – на потребах наших людей у подоланні суто емоційних збоїв, розладів і стресів. За нинішніх умов, коли виникла проблема, як певним чином врівноважити життя мільйонів людей, громад, колективів, що опинилися в умовах постійного чи періодично виниклого стресу, діяльність волонтерського загалу у напрямку організації психологічної підтримки і навіть реабілітації окремих категорій мешканців Житомирщини має надважливе значення. [ut1] Тому у нашому волонтерському середовищі є не лише представники бізнесу, підприємці, керівники підприємств і установ, але й митці, громадські лідери, практики – психологи, творча інтелігенція. Це такий собі дивовижний калейдоскоп людських характерів, небачено багате розмаїття здібностей і навіть талантів, які часто здатні заміняти собою значні фінансові ресурси, хоча й без коштів для придбання чи навіть доставки допомоги ми ж, звісно, не обійдемося.
Звісно ж, настають моменти, коли доводиться оглядатися у минуле, до стартового періоду нашої діяльності. Згадуються сотні небайдужих людей із благородними намірами, із великим бажанням підставити плече підтримки тим, кому важче, хто потребує особливої уваги. Бувають моменти, коли нам дякують, коли нас помічають і відзначають доволі знаковими і дорогими для нас нагородами. Ми горді тим, що нас удостоїли спеціальної відзнаки «Дякуємо за українське серце», а «Подяка дитячої любові» нас ще більше зворушила. Але найголовніше для нас – готовність людей відгукнутися на чужу біду. Я з великою приємністю називаю тих житомирян, які надавали нашому штабу просто таки титанічну допомогу. Це Олександр Ракович, Вадим Ліскі Олена Розенблат та Матвєй Хрєнов, це і наш земляк – житомирянин Євген Городецький, який живе у Німеччині і неймовірно багато допомагає, як Житомирщині, так і Україні загалом. До справді бойового ядра нашого штабу слід зарахувати і маму загиблого воїна- героя Ніну Кауркіну. З нами активно співпрацюють Денис Кокорєв та Петро Авраменко. Енергійністю та завзятістю упродовж більше року відзначились наші волонтери Ілля Грицанюк, Влад Венгловський, Денис Каплаушенко, Максим Содатов, Олександр Олександров, Марина Матвейчук, Вікторія Гвоздицька, Микола Костриця, Дмитро Ткачук, Костянтин Данилейко і Костянтин Гвоздь. Загалом, якби довелося усіх згадати, хто упродовж півтора року беззмінно допомагає, то йдеться про дві –три сотні прізвищ волонтерів, меценатів, людей справді щедрої душі і величезної громадянської відповідальності. Адже йдеться про справді титанічну роботу
Звісно ж, сьогодні, у формально передсвяткову пору, напередодні старту Нового, 2024-го року, слід налаштовуватися на подальшу роботу, яка вимагатиме ще більших умінь, фахових здібностей і самопожертви. Йдеться, знову ж таки, не лише про допомогу для фронту, але й про підтримку тих, хто живе тут. Зауважу і підкреслю, що масштаби і обсяги нашої допомоги за минулі 20 місяців нашої діяльності постійно зростали, ми й сьогодні налаштовані на те, аби максимально відгукнутись на потреби людей, хоча треба сказати, що такі потреби поки що лише зростають. І зростають куди швидше, аніж наші можливості. Наголошую і на тому, що наші тренінги, культурно –мистецькі десанти, арттерапевтичні проекти, що спрямовані на психологічну реабілітацію, не менш важливі, ніж пакунки та набори із гуманітарною допомогою, чи навіть ті сотні одиниць автотехніки, які наші волонтери пригнали з-за кордону. Я дуже сподіваюсь, що ми не лише збережемо своє добре ім’я в очах житомирян, але й здобудемо вдячність сотень і тисяч земляків – полісян. А зараз хочу усім побажати здоров’я, сил, терпіння і жаги до Перемоги. Ми її обов’язково здобудемо!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації