Олексій «Пух» – старший навідник САУ «Цезар». До лав Збройних Сил України він долучився у жовтні 2024 року. Народився і виріс у Житомирі, там же здобув освіту. До повномасштабного вторгнення протягом восьми років працював у Києві – адміністратором сервісу з продажу мобільної техніки.
Рішення прийшло без зайвих слів. Чергова повістка – і він з’явився до ТЦК з документами. Йому пояснили законні підстави та можливі варіанти, але сумнівів уже не було.
«Головна думка була одна – потрапити з першого разу», – каже Олексій.
Сьогодні він чітко знає свою роботу. Каже, що на війні все максимально структуровано.
«Є ціль – виїхали, відпрацювали, повернулися. Немає цілі – чекаємо, готуємося. Нічого зайвого».
Олексій уже рік на посаді. Мав коротку відпустку, а під час однієї з ротацій упродовж десяти днів виконував обов’язки командира гармати. Каже, що досвід сподобався і планує надалі займатися більшою відповідальністю.
«Коли знаєш свою справу, працювати легше. З’являється спокій і розуміння відповідальності».
Про службу говорить прямо: військове життя – це велика кількість задач, які постійно змінюються. Але ключове – люди.
«Без людей нічого не буде. Тут я зустрів справжніх – надійних, фахових. «Шева», «Хан», «Чік»,»» «Чайка». І багато інших. Саме на таких тримається робота».
Коли Воїн починає наводити гармату, він не говорить про емоції. Формула проста й зрозуміла:
«Влучити з першого. І щоб була ще одна ціль. Бо поки є ціль – ми працюємо».
За цією фразою – відповідальність за тих, хто залишається в тилу:
за цивільних, за мирні міста, за країну, яка має жити далі.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації