Цей вірш – зворушлива картина Великодня в умовах війни, сповнена болю та надії. Кожна з чотирьох пасочок несе в собі окрему історію та відображає непрості реалії сьогодення.
ЧОТИРИ ПАСОЧКИ
У хатці на краю села,
Де вишеньки рожево-білі,
Бабуся пасочки спекла
І крашанки вже покрасила.
Цю паску – в церкву для Христа,
А цю, пухку, – на кладовище:
Вона – синочку, а ота –
На фронт, бо він все ближче й ближче.
Собі ж – найменшеньку лиша
(“Хіба старій багато треба?!”)…
…Горить бабусина душа,
Палає великоднє небо…
Василь Головецький
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації