Поки мешканці села Березина Глибочицької громади рахують тріщини в стінах і шукають кошти на відновлення зруйнованого житла, обласна військова адміністрація Житомирщини в особі Віталія Бунечка знайшла для себе значно спокійніше й комфортніше рішення — інвестувати 150 мільйонів гривень бюджетних коштів у облігації внутрішньої державної позики.
Формально — законно. Фактично — цинічно й морально неприйнятно.
Вибух, який оголив проблему
2 липня 2025 року в селі Березина під Житомиром стався масштабний вибух. Наслідки — катастрофічні: 237 зруйнованих і пошкоджених будинків, загальна сума збитків — майже 300 мільйонів гривень. Для Глибочицької громади це сума, що у рази перевищує її річний бюджет.
23 вересня сільська рада офіційно звернулася до начальника Житомирської обласної військової адміністрації Віталія Бунечка з проханням виділити кошти з резервного фонду. Обласна влада, своєю чергою, переадресувала запит до Кабінету Міністрів України. Посадовці публічно заявили: питання «на контролі».
Проте контроль без результату — це імітація роботи.
Станом на 22 жовтня 2025 року жодної гривні з державного резервного фонду громада не отримала. Люди залишилися сам на сам зі своєю бідою.
Після цього очільником Житомирської обласної військової адміністрації своєю чергою надіслано звернення до Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на ліквідацію наслідків зазначеної надзвичайної ситуації. «Це питання знаходиться на постійному контролі у мене та у начальника Житомирської ОВА Віталія Бунечка», – Сокальський.
Гроші є. Але не для людей
Глибочицька громада, не чекаючи допомоги «згори», вже виділила понад 5 млн грн, а згодом — ще понад 7 млн грн з місцевого бюджету. Фактично громада допомагає собі сама.
І на цьому тлі стає відомо: наприкінці серпня 2025 року Житомирська ОВА розмістила 150 мільйонів гривень “тимчасово вільних коштів” у військові облігації.
Не на компенсації постраждалим.
Не на відновлення житла.
Не на захист енергетичної інфраструктури.
Не на резерви для надзвичайних ситуацій.
На фінансовий інструмент із дохідністю близько 16% річних, що з урахуванням інфляції ледь перекриває реальну вартість грошей.
З бюджету громади людям раніше виділили понад 5 млн грн, однак на бюджетній комісії сільської ради вирішили виділити ще більш ніж 7 млн грн. А ОВА може тільки попросити в бюджету державного, бо вільних грошей не має. Точніше має. Але вони не зовсім вільні. Бо через місяць після вибуху ОВА розмістила 150 мільйонів вільних коштів у облігації внутрішньої державної позики (військові облігації)
Юридично — можливо. Політично й морально — провал
Прихильники такого рішення можуть апелювати до формулювання «вільні залишки», «цільове призначення» або «неможливість оперативного перерозподілу». Але в умовах воєнного стану, масових руйнувань і надзвичайної ситуації регіонального рівня ці аргументи звучать як бюрократичне прикриття бездіяльності.
Якщо кошти справді були «вільними», виникає запитання:
чому вони не стали фінансовою подушкою безпеки для людей, які втратили дах над головою?
Якщо ж кошти не були настільки вільними, тоді постає інше питання:
чому обласна військова адміністрація дозволяє собі ризиковані репутаційні рішення в момент, коли громади очікують елементарної солідарності?
Втрачені можливості та знецінена довіра
150 мільйонів гривень — це:
- десятки відновлених будинків;
- резерв для оперативної допомоги постраждалим;
- інвестиції в захист підстанцій;
- підтримка місцевого бізнесу, який тримає економіку громад;
- енергетична автономність критичних об’єктів.
Натомість — рік очікування повернення коштів з мінімальним фінансовим ефектом, але з колосальними втратами для довіри до влади.
Зважаючи, що дохід близько 16% річних, а інфляція зараз близько 10%, то заробити багацько прямо не вдасться.
Влада, яка інвестує, але не чує
Ця історія — не лише про Березину. Вона про системну проблему ігнорування звернень громад, перекладання відповідальності «на Київ» і ухвалення рішень, відірваних від реальності на місцях.
Коли люди живуть у пошкоджених будинках, а чиновники оперують термінами «тимчасово вільні кошти», держава програє не фінансово — вона програє морально.
І якщо 150 мільйонів справді виявляться «втраченими можливостями», відповідальність за це лежатиме не на ринку облігацій, а на конкретних посадових особах, які вирішили, що інвестиції важливіші за людей.
P.S.
Єдина людина, яка відкрито та урочисто отримала гроші – це відомий волонтер та ветеран війни Олександр Швецов. Але Віталій Бунечко не очікував, що совість та гордість взагалі існують. І замість того, щоб «заткнути» ветерана і зробити його «ручним активістом», Олександр Швецов із зневагою повернув гроші назад:
«Я повертаю ці кошти назад і не візьму їх доти, доки матеріальну допомогу не отримають усі постраждалі родини.
Після ракетного прильоту біля наших домівок, ми 6 сімей, подали заяви до Житомирської обласної військової адміністрації на отримання матеріальної допомоги.
На одних і тих самих підставах. Після однієї й тієї ж біди.
Нещодавно кошти надійшли.
Але лише мені.
Я щиро вдячний Житомирській ОВА за надану допомогу.
Та я не можу прийняти її, коли поруч люди з повністю зруйнованими будинками не отримали нічого.
Тому я занесу ці гроші назад до ОДА і заберу їх тільки після того, як матеріальну допомогу отримають усі, хто подавав заяви разом зі мною».
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації