Трохи давнувато, ще влітку 1995-го полишив свою освітянську кар’єру, але ж.
Всього довелося побачити в освіті Житомира. І страйки вчителів через кричущу несправедливість в оплаті праці. І низку реформ, які добряче спотворили освітянське мереживо Житомира, але не знищили його. Але ось ми прийшли до спроб обирання директорів навчальних закладів через проведення конкурсів.
Зовсім свіжий приклад виборів директора міського ліцею №34 призвів до гнітючого враження щодо видимого суб’єктивізму і очевидно безпідставного заниження підсумків конкурсних вправ щодо одного із учасників. Зокрема Світлани Краснолюдської, яка виглядала вочевидь потужніше, впевненіше і аргументованіше у своєму виступі, у своїх відповідях. Хоча відповіді – річ суб’єктивно індивідуалізована, однак є компоненти, які демонструють певні переваги того чи іншого конкурсанта. Переваги Краснолюдської пояснюються тим, що вона прекрасно і в деталях знає ситуацію у ліцеї і бачить її розвиток у доволі непростому контексті еволюції нинішнього ліцею до ситуації 2027 року, коли у ліцеї одночасно співіснуватимуть два навчальні заклади. Але ж переваги видимі, очевидні і їх важко не помітити у ході тривалого спілкування із конкурсантами.
Мені дуже важко (і головне неприємно) пояснити контраст у підходах до оцінювання Світлани Краснолюдської з боку Сергія Іванкевича. До речі, вибір голови комісії виглядає щонайменше дивно, бо пан Сергій не педагог і ніскілечки із педагогікою чи системою освіти не пов’язаний і не має до неї стосунку. Ще одна деталь, яка не стільки дивує, скільки обурює. Де профспілкова структура, яка завжди мала важливу роль у питаннях оцінки, вибору, визначення певних освітянських дефініцій у конкретній ситуації? Де, зрештою батьківський голос, який у нинішній школі важить дуже і дуже ( і ще раз дуже) багато. Так що оголошення підсумків конкурсу, який ми спостерігали у режимі трансляції, стане випадком цинізму, упередженості і навіть пофігізму.
Невже керівництво департаменту освіти ЖМР, дивлячись на такий ось конКУР у прямому ефірі, не розуміють. що освітянське відомство і освітянська галузь постане у якості посміховища в очах житомирян. Тих, хто ще здатний набратися терпіння і продивитися запис проведення конкурсу. Скажу більше, запитання, тиради, репліки членів конкурсної комісії нічим особливим, чимось упередженим щодо когось із кандидатів не відзначались. Але аргументація розбіжностей між оцінюванням професійних педагогічних чиновників і , наприклад, того ж таки Сергія Іванкевича, мала б прозвучати. А так вочевидь багатша, барвистіша презентація, а тим паче, відповіді на запитання з боку Світлани Краснолюдської, отримала на ДВА БАЛИ нижчу оцінку. Не півбала, не один, а два.
З якого дива така дивовижна індивідуально-самобутня оцінка?
І наостанок: вся ця “картинка” із проведення конкурсу нагадує гру, в яку грають дорослі тьоті і дяді. Але ж гра стосується долі потужного навчального закладу, який вочевидь має стати обличчям профільно -академічної освіти нашого міста. Чи розуміють це керівники Житомирської міськради? Чи відчувають вони щемну відповідальність за те, що оголосять у понеділок ( тобто завтра)? Ми кажемо про падіння рівня менеджменту на чолі держави.
Ми менше говоримо про профанацію керівництва і процесом самоврядування у багатьох громадах області. Але ж ми не кажемо, ЦЕ все розпочинається зі школи, із освітянської ланки. Можна згадати про вдалі і ще більш ПОСЕРЕДНІ результати виборів директорів навчальних закладів у Житомирі упродовж минулих 10-12 років. Ми знали наперед і бачили очевидні вади і недоліки кандидатів, які перемагали, але так і не перемогли.
Схоже, що сьогодні ми напередодні ще одного такого випадку. Який не хочеться, але доводиться називати очевидним визначенням , як ПРИМІТИВНЕ ГАНЕБСТВО!
Дивиться також:
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації