У Житомирі в приміщенні Gnatuk Art Center 4 жовтня 2024 року о 18:00 відбудеться зустріч з народним депутатом, членом депутатського об’єднання «Розумна Політика» Василем Моканом.
Парламент продовжує працювати під час правового режиму воєнного стану. Очевидно, що під час війни питання виборів не стоїть на порядку денному. Проте, після п’яти років роботи як народного депутата, які попередні висновки Ви б могли зробити про діяльність парламенту на цей момент?
– Так, під час воєнного стану якісно провести вибори неможливо через низку причин. Перш за все, це питання безпеки, адже забезпечення нормальних виборчих процедур за міжнародними стандартами є просто нереальним. Крім цього, проблеми з реєстрами виборців, алгоритмом голосування військових, внутрішньо переміщених осіб, мільйонів біженців за кордоном і багато іншого. Ті, хто вимагає проведення виборів під час воєнного стану, або не усвідомлюють всієї глибини проблем, або свідомо розраховують на іміцітацію виборів, а не забезпечення демократичних виборчих процедур.
Водночас, український Парламент продовжує працювати в умовах воєнного стану, і питання його легітимності не стоїть. Відповідно до Конституції і українського законодавства Верховна Рада виконує свою функцію і буде працювати стільки, скільки потрібно для перемоги. В той же час, стає все більш помітною тенденція до поступової втрати суб’єктності Ради. Парламент намагаються перетворити на підрозділ іншого центру впливу, хоча чимало народних депутатів усвідомлюють цю проблему і намагаються діяти, керуючись конституційною нормою про парламентсько-президентську форму правління в Україні.
Скільки Ваших законопроєктів було прийнято за цей час?
– За статистикою мною чи у співавторстві було подано 114 законопроєктів, з яких 27 стали Законом. Це майже 24% від загальної кількості, що є непоганим показником. Проте для мене кількість поданих проєктів Законів ніколи не було визначальним показником. Я завжди надавав перевагу якості законопроєктів, які після ухвалення дадуть реальну користь для держави.
На чому Ви найбільше сконцентрували свою роботу в Парламенті?
– В рамках моєї діяльності у парламентському Комітеті з питань молоді та спорту я працюю по двох основних напрямах. Перший – це утвердження української національної і громадянської ідентичності. Стратегічно важлива сфера державної політики, що впливає на нашу національну безпеку як зараз, так і в майбутньому. Другий напрямок – це адаптація нашого законодавства до європейських стандартів в рамках євроінтеграції України у сфері молодіжної політики та спорту.
Можу навести приклад законопроєкту мого авторства, який розроблявся “з нуля” і завершився голосуванням конституційною більшістю голосів. Це Закон, який започаткував нову державну політику щодо утвердження української національної та громадянської ідентичності.
Розкажіть детальніше про цей Закон. Для чого він? Це щось на кшталт “як любити Батьківщину”?
– Ні, мова йде про більш фундаментальні речі. Головна причина створення цього закону в тому, що за попередні 30 років держава дуже мало уваги приділяла формуванню національної ідентичності. А я вважаю це елементом нашої національної безпеки. Якби ми почали працювати в цьому напрямку ще з 90-х чи 2000-х років, багато проблем вдалося б уникнути.
Коли виникла ідея цього законопроєкту, багато хто скептично ставився до його перспектив. Насправді, Закон не розповідає, як бути “правильним” патріотом. Мова про створення правової бази для формування цінностей серед дітей і молоді, інтеграції кращих практик та розвитку інфраструктури для зміцнення української ідентичності.
У Законі закладено три основні напрями: національно-патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання та громадянська освіта. Ці три компоненти формують патріотичного громадянина, який розуміє свої права та обов’язки, готовий захищати свою державу і активно долучається до її розвитку.
Коли був ухвалений цей Закон?
– У грудні 2022 року, причому голосами усіх абсолютно фракцій та груп у Верховній Раді. Зараз ми моніторимо його імплементацію як на центральному, так і на місцевому рівні. Також в межах парламентського контролю аналізуємо створення по регіонах Координаційних рад із залученням громадськості.
І як впроваджується цей закон на місцях?
– Створено Координаційні ради у 22 областях України. На рівні територіальних громад їх понад 130, і це ще не кінець. До речі, активно цей процес проходить у прифронтових зонах – Донеччина, Херсонщина та Харківщина.
– Які проблеми постануть перед Україною після перемоги?
– Одним із найбільших викликів стане те, як повернути наших людей в Україну після війни. На жаль, багато молоді виїхало або має намір виїхати. Держава має створювати умови для їх повернення – це конкурентні зарплати, доступ до житла та можливості для розвитку. Нам потрібна комплексна, системна політика, яка дозволить молоді бачити свої перспективи саме в Україні, особливо в умовах післявоєнної відбудови.
Сусідні країни, такі як Польща, пропонують українській молоді привабливі умови: безкоштовну освіту, часто безкоштовне житло чи пільгові програми адаптації. Європейці загалом активно залучають до себе нашу інтелектуальну молодь. Для нас це проблема, адже держава вкладає багато часу та ресурсів у підготовку молодих фахівців, і коли вони емігрують, їхній потенціал працює на користь інших країн. Це не лише втрати для економіки, але й загроза демографії, кадровому наповненні подальшого розвитку та відбудови України.
– Що турбує молодь сьогодні?
– Відповідно до соціологічних опитувань, молодь турбує три основні речі: конкурентна зарплата, наявність власного житла та особиста безпека. Це те, що визначає їхнє бажання залишатися в Україні чи повертатися сюди. Потрібно ширше впроваджувати програми пільгового кредитування на житло, забезпечувати конкурентні умови праці, щоби мотивувати молодь планувати своє майбутнє тут, а не в інших країнах.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації