На порталі berdichev.biz вчора побачив статтю: “18 лютого у Бердичеві буде ще 2 почесних громадянина міста”.
Ні, друзі! Якщо й буде то тільки один. Вірніше – одна: Анжела Микитівна Цвєткова. Але не про неї тут мова.
А про кого?
Наведу дослівно витяг з тої публікації: “Микола Іванович Вахніцький — активний учасник ветеранського руху, голова Бердичівської спілки воїнів-інтернаціоналістів, пов’язаних з подіями «Празької весни» 1968 року в Чехословаччині. Подання на нього надійшло від місцевої міської організації ветеранів, а також підкріплене листами підтримки від:
• Голови Житомирської обласної ради ветеранів О.М. Защитнікова;
• Уповноваженого члена Ради ветеранів Бердичівської міської організації ветеранів України Ольги Рибак (від 31.12.2025 №148);
• Релігійної громади Преображення Господнього Житомирсько-Овруцької єпархії ПЦУ (від 02.12.2025 №18).”
Агов, люди! У вас в головах здоровий глузд присутній? Яка «Празька весна» 1968 року в Чехословаччині!??
Це ж окупація незалежної європейської країни совіцькою армією! Ви таке пропагуєте в Україні під час війни з правонаступницею тої країни яка й задушила у серпні 1968 року «Празьку весну»?
Чи думаєте, що чехи і словаки забули? Не сподівайтеся, не забули.
Перегляньте ці світлини перед палацом Президента Словаччини в Братиславі і вмикайте розум.
Та й покаятися не завадить, але то вже мене не стосується.
Валерій Хмелівський, письменник, член Національної спілки письменників України.
P.S. А світлини експозиції – авторства мужніх фотожурналістів Ладіслава Бєліка і Емілії Ґалло.
Фотожурналіст Ладіслав Бєлік задокументував перші дні інтервенції Варшавського договору в Братиславі у серпні 1968 року. Одна зі 187 збережених світлин стала найвідомішою словацькою фотографією. Чоловік з оголеними грудьми перед окупаційним танком був включений до кількох добірок найважливіших фотографій 20-го століття.
Честь маю!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації