Іноземні ЗМІ пишуть, що Україна передала пропозиції по перемирʼю через США. Є великі сумніви, що росіяни погодяться, як мінімум, зараз. Давайте спробуємо зрозуміти логіку ворога, щоб правильно ставити діагнози та робити прогнози
1. Перш за все потрібно спробувати зрозуміти логіку прийняття рішень. І тут ми маємо кілька прямо протилежних речей. Тому, що одночасно задіяно кілька логік:
– особистісна (Путіна);
– Воєнна;
– Економічна;
– Передвиборча.
– Міжнародна
2. Почнемо з найпростішої, передвиборчої. Виходячи з цієї логіки, до виборів Путіну не бажано йти ні на які мирні угоди, якщо це не капітуляція. Логіка цих виборів – це «війна до перемоги» і в цьому контексті, збочена логіка Кремля – не йти на переговори. Але цю логіку можна в будь-який момент розвернути. Тим більше, що запит на нормалізацію більш ніж високий в російському суспільстві.
3. Особистісна логіка Путіна дуже проста: зупиняти війну не потрібно поки Україна не капітулює. І він до останнього буде робити все від себе залежне, щоб продовжити цю війну. А щодо морського перемирʼя, то він хоче вірити, що Росія протримається довше, а тому морська блокада України йому вигідна.
4. Воєнна логіка дуже тісно переплітається з економічною. І тут ми маємо кілька важливих складових:
– Наскільки оточення Путіна вважає блокаду Чорного моря критичною для економіки РФ. Зернова криза може бути частково вирішена за рахунок часткового перенаправлення зерна та олііі на Балтику, Каспій та сухопутним коридором в Китай. Але вирішення цього питання виключно ресурсами аграріїв дуже проблематичне через ціну логістики. Зараз, головне питання, чи держава погодиться на певні компенсації для аграріїв. Якщо погодиться Росія частково зможе вирішити проблему зернової кризи. Наголошу – частково. Але за будь-яких обставин, це не може не погіршити економіку РФ. Наскільки? Поки трохи зарано говорити, але це головне питання, відповідь на яке шукають всі розвідки світу.
– Наскільки Україні вдасться вирішити питання з логістикою. Якщо не вдасться, в січні-березні ми суттєво почнемо відчувати проблеми, безвідносно до енергетичних обстрілів. Поки, без відкриття Чорного моря все виглядає доволі сумно. Час який ми мали з 2022 року, щоб побудувати сухі порти та євроколії з півдня України до ЄС бездарно втрачено. Звичайно, зараз можна говорити про дещо екзотичний варіант: транзит широкою колією через Білорусь до портів Балтії, але він залежить від такої кількості додаткових вводних, що поки його варто відкласти в сторону.
– Росіяни будуть активно дивитися за тим чи вдається Україні отримати додаткові Патріоти. Якщо ми отримаємо 20-30 – це одна історія. 200-300 зовсім інша з огляду на затрати по виробництву ракет які запускаються по Україні. Хоча цей фактор хоч і важливий, але, все ж вторинний.
– Росія готується до мобілізації, яка, як зараз виглядає, пройде без вагомих ексцесів. В російському суспільстві, попри наростання антивоєнних настроїв, мені здається, складається такий собі консенсус: «давайте дамо Путіну останній шанс. А що буде потім, подивимося». Виходячи з фактору мобілізації, зупиняти блокаду моря зараз явно немає сенсу.
5. Міжнародна ситуація складається так, що найближчим часом маловірогідними є результативні переговори. Тристоронній формат вперся в ситуацію коли Росія не хоче, США не можуть, а Україна не має можливості. Інших форматів поки не проглядається. Якщо вони не зʼявляться, складно уявити переговори Україна-Росія по розблокуванню моря.
Виходячи з вище сказаного, вірогідність розблокування моря в найближчій перспективі виглядає молоімовірним. Але його реалізація залежатиме від двох факторів: вплив економістів на Путіна (поки слабо в це віриться) та розширення кола переговорників та самого поля переговорів. Поки це теж виглядає дещо віддаленою перспективою.
Єдиний варіант зламати ситуацію – це удари по КТК. Але тут маємо пряму заборону зі сторони США
Вадим Денисенко,
Керівник аналітичного центру «Ділова столиця»
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації