На жаль, зараз ми можемо констатувати простий факт: Путін остаточно занурився у власний світ, де безкінечна війна є єдиним продовженням будь-якого процесу.
1. Коли ми аналізуємо дії Путіна ми маємо розуміти одну річ: національна ідея Росії з 2024 року (вибори Президента) зводиться до формули: Путін має жити максимально довго і максимально комфортно і померти в кріслі Президента якомога пізніше. Всі рішення, які він приймає і приймає Кремль проходять саме через фільтр відповіді на питання чи це допомагає у вирішенні цієї національної ідеї. Зараз складається така ситуація, що Путін вважає, що йому для збереження безкінечної влади необхідно проводити безкінечну війну, яка має розширюватися.
2. Після бунту Пригожина Путін зрозумів одну важливу річ: еліти його бояться настільки, що готові миритися з чим завгодно. І він живе в ілюзії, що еліти будуть вічно дивитися на те, як обвалюється економіка і вони втрачають можливості. Його управлінська модель полягає в тому, що є умовних 20-30 недоторканних людей з найближчого оточення, які, в той же час, не можуть побудувати власні недоторканні вертикалі. Поки ця модель працює, але накопичення образ і розкручування маховика репресій не може не створювати «елітну кухонну опозицію». Власне зараз ми вже бачимо іі створення.
3. Колонка російського мільярдера Мельниченка в The Economist, хоч і і погоджена з Кремлем, але все ж відкриває завісу над тим, що і як мислить більша частина еліт. Але, що більш важливо, ці самі еліти, не готові до виступів проти Путіна. Вони готові говорити з Заходом, але попередньо вони радяться з Кремлем. Проте, сама поява цього листа – важливий етап тих змін, які визрівають в російських елітах.
4. На сьогодні ми маємо ситуацію, коли гарантами безпеки Путіна є ФСО та ФСБ, в якому Путін свідомо утворив три конкуруючі вертикалі (Бортнікова, Корольова та Ткачова). Це було зроблено спеціально для того, щоб кожна з вертикалей доповідала Путіну про діяльність конкуренто. Ця модель робить можливість будь-яких двірцевих переворотів вкрай складною. Особливо на фоні абсолютної політичної несубʼєктності арміі.
5. Ситуація складається так, що Путін стає проблемою для всіх: для внутрішніх еліт, для партнерів, включно з Китаєм (Пекін остерігається неадекватності Путіна щодо розширення війни на треті країни). І Путіни стає проблемою для США та ЄС, які не можуть нічого йому протиставити. І в той же час зараз нема потенціалу ні в кого для того, щоб його змістити. Але така ситуація не може тривати вічно. Процеси запущені і вони мають всі шанси почати рухатися в більш прискореному темпі.
Вадим Денисенко – керівник Українського інституту майбутнього
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації