Підозра Михайлу Поплавському не просто завершення епохи. Не виключено, це може потягнути за собою вагомі зміни в системі контролю над вищою освітою та над системою її фінансування.
1. Про «схему» Поплавського я чую вже років двадцять. Якщо коротко, то її описували наступним чином. Є два інститути культури: приватний і державний. Студент поступає в приватний, платить за навчання, а потім отримує диплом бакалавра в державному. І за версією тих, хто описував цю схему, навар отримується двічі: від студента, який платить за навчання та від держави, яка всі ці роки оплачує навчання фіктивного студента. Правда це чи ні, звичайно, вирішить суд. Але такі розмови ходять в освітянських колах, повторюся, років двадцять.
2. Після революції гідності була відкрита кримінальна справа, але тоді вона нічим не завершилася. Тоді говорили, що,з однієї сторони, вдалося порішати. З іншої натякалося на те, що велика кількість впливових людей мало помічниць, які за дивним збігом обставин були студентками/випускницями «кулька». Одним словом, правду ми тут не узнаємо.
3. Як би там не було, але історія з Поплавським може призвести до кількох наслідків. Підкреслю: може призвести. Але поки це не доконаний факт. Отже які можуть бути наслідки:
– В ході розслідування буде окреслене величезне коло топ-чиновників Міносвіти різних років. І як результат, буде підвішена велика кількість людей:
– Ця справа призведе до масових перевірок більшості вузів країни з усіма відповідними наслідками, навіть якщо порушень не буде;
– Судячи з усього, все це може призвести до вагомих змін в системі контролю над вищою освітою та над її фінансуванням;
– Якщо ця справа піде за системою серіалу (а ця система вже апробована), вона може частково розмити в масовій свідомості справу Міндіча.
– В усій цій історії є одне «але»: справа може «зникнути», так само несподівано, як і зʼявилася.
Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
