Те, що я напишу нижче – це не аналітика в чистому вигляді, а спроба (пост)реконструкції подій по гарячим слідам. Тому – це перш за все гіпотеза, яку ще потрібно доводити емпірично
1. Дуже схоже, що на Алясці Путін домовився з Трампом про те, що Останній дотискає Україну по здачі всього Донбасу в обмін на економічні угоди з РФ, які передбачають, як мінімум початок американського видобутку рідкісноземельних металів в Арктиці, а як максимум, тиск на ЄС по зняттю санкцій з частини товарів.
2. На цьому етапі Путіну важливіші політичні домовленості ніж економічні (йому не обовʼязково повне зняття санкцій по нафті і газу, якщо він повернеться політично в велику політику). Тому ця угода для нього вигідна.
3. Все пішло не по плану перш за все через позицію американської преси, яка жорстко виступила проти такого розвитку подій і Трамп вирішив відкотитися назад. Але ми не можемо виключати, що або Путін отримав гарантії від когось з оточення Трампа, що в цілому, угода йому цікава все одно, але трохи переноситься, або ж Путін зараз блефує, регулярно апелюючи до цієї угоди. Це абсолютно в стилі Путіна, адже дозволяє йому в будь-який момент зайняти позицію ображеного і черговий раз заявити своє сакраментальне «Нас обманули». Хоча для нього пріоритет- угода з Трампом.
4. Схоже, що в Китаї Путін переоповів розмову з Трампом і, можливо, сказав про те, що команда Трампа обіцяє виконати вимоги. Як результат, отримав гарантії, що Китай не змінить правила торгівлі і, цілком імовірно, готовий буде викуповувати частину нафти, яка йшла на Індію. При цьому Путін так і не запропонував Китаю щось більш конкретне по Північному морському шляху і по видобутку в Арктиці (при цьому, екзотичні пропозиції по створенню СП за участю компаній рФ-США-КНР, влаштовують Китай, бо є нереалістичними і не дозволяють поки американцям входити в розробку арктичних рідкоземів).7
5. На думку Путіна зараз і США, і КНР зацікавлені в розвалі ЄС, як монолітноі політичної та економічної структури (це входить в інтереси РФ також). Тому Путін вважає, що легкі провокації по типу шахедів на Польщу не стануть проблемою.
6. Потепління стосунків США – Білорусь – це, схоже, частина big deal з Росією і , можливо, спроба розмити монопольний вплив Китаю на своїх сателітів. Зняття санкцій з Белавіа – це всього лише символічний жест з певним натяком росіянам. Справа в тому, що для росіян вкрай важливо зняття санкцій з їхньої авіації, а санкції знімають не з них, а з Мінська. Але повторюся – це поки символічні речі. Схоже, що в США є ідея спробувати кнутом і пряником розмити впливи Китаю в тих країнах, які входять в орбіту Піднебесної, але несуть інтереси для США. А у випадку з Білоруссю це також спроба влізти зі своєю грою в ситуацію, коли Лукашенко одночасно слуга двох господарів – Пекіна та Москви.
7. На сьогодні, на жаль, можемо констатувати, що Вашингтон не відмовляється від ідеї економічної угоди з РФ, перш за все по участі в північному морському шляху та видобутку рідкісноземельних металів. І цей момент буде визначальним для подальших дій США.іншими словами, в політиці США нічого не зміниться. Ані в гіршу, ані в кращу для нас сторону.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації