Вадим Денисенко: Підсумки тижня. Коротко
1. Зміна уряду має лише одну інтригу: як працюватиме Міноборони. Шмигаль з однієї сторони отримав карт-бланш, в тому числі на кадрові зміни. З іншої, новий секретар РНБО і колишній міністр оборони Умеров отримав, вагомі кураторські повноваження над питаннями закупівлі зброї та роботи ВПК. Як вийти з цієї дихотоміі -головна інтрига наступного місяця.
2. Індія, устами свого міністра енергетики, оголосила що готова до заміни російської нафти на нафту з країн Перської затоки. Як на мене – це головний сигнал цього тижня. Справа в тому, що закон Грема про 500% мита на краіни, які незаконно закуповують російську нафту, виконати неможливо. А от провести переговори з Індією, щоб вона замістила російську нафту на нафту з Перської затоки можна. Якщо переговори про це відбудуться – це означатиме, що Росія до кінця року потенційно втрачатиме, як мінімум, 20% своїх нафтових доходів. А це, в свою чергу, поставить Кремль перед дилемою, яку неможливо вирішити: зменшити витрати на війну і зберегти витрати на інфраструктуру або ж плюнути на інфраструктуру і збільшити витрати на війну. Поки немає відповіді на питання, що вирішить Путін, але обидва варіанти для нього погані. Це не означає завершення війни. Це означає, що можливості Путіна вести війну різко звузяться. А щодо закінчення війни, я залишаюся при думці, що головним фактором будуть залишатися переговори Пекін-Вашингтон. І вони триватимуть, як мінімум, до кінця року.
3. Справа Шабуніна переходить в таку собі рутину. Але в ній є один аспект на який не хоче звертати звертати увагу ніхто. Справа в тому, що Шабунін і ко – це не про боротьбу з корупцією. Це виключно про захист інтересів однієї антикорупційної структури і кількох персон з цієї структури. Взагалі, основна частина нашої антикорупційної тусовки – це виключно про корпоративний захист однієї антикорупційної структури. А якщо ширше, то вся боротьба з корупцією у нас зводиться до захисту тих чи інших структур та персон, а не до боротьби з явищем. І це влаштовує всіх. Чому? Бо це про гранти і «донати», прикриті благородними гаслами.
4. Срач навколо інтервʼю Жадана з Ліною Костенко, крім всього іншого показав величезну проблему нашої гуманітаристики. У нас практично нема хороших добротних монографій про ту саму Ліну Костенко зокрема і про шістдесятників взагалі. Робота Мокрика – це, спроба звузити шістесятництво виключно до дисиденського руху. А це, як на мене, катастрофічна помилка, бо цей рух був набагато ширшим. «Берег чекань» Белецци цікавий тим, що нарешті хтось насмілився сказати про радянський корінь шістдесятників. Але, все ж, це теж завузько для розуміння цього явища. Нам катастрофічно не вистачає розумних і читабельно написаних робіт про шістдесятників. Та й не тільки про шістдесятників.
5. Перемога Усика відкриває йому шлях в велику політику. Поки на цю тему все.
P.S. Я не пишу нічого на воєнну тематику, бо не воєнний експерт
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації