Пристрасті навколо подій у Житомирському медичному центрі реабілітації, викликані новиною про призначення нового керівника установи, наразі втихомирились. Із 15 квітня 2025 року Олександра Данищука офіційно представив перший заступник голови Житомирської облради Олег Дзюбенко і колектив, так чи інакше, починає звикати до нового керівника. Тим паче, що не так давно новопризначений директор Житомирського медичного центру із реабілітації працював у колективі на посаді одного із заступників директора закладу.
Ну, а основні новини зі щоденного потоку подій у медичному центрі із реабілітації, як і раніше, стосуються життя пацієнтів, лікарів та персоналу, що забезпечує щоденний і безперервний ритм системної роботи. Ось кабінет одного із найпопулярніших серед пацієнтів медичного центру із реабілітації лікаря Івана Цмокалюка. Не дивлячись на його ще зовсім молодий вік, що ледве перетнув тридцятилітній життєвий рубіж, навіть поважні військові із високими званнями абсолютно щиро і ледь не автоматично вживають у процесі спілкування з лікарем Цмокалюком шанобливе «Іван Іванович». І це не просто сила звички звертатися до людини у білому халаті із виразом вдячності і шани. Про Івана Цмокалюка, як про ортопеда-травматолога, а ще, як про завідуючого відділенням реабілітації Житомирського обласного медичного центру реабілітації, найчастіше говорять, як про людину із великим серцем і золотими руками.
Знана у Житомирі волонтерка, голова громадської спілки «Дім ветеранів» Юлія Толмачова зауважує, що у середовищі військових, яким довелося проходити процес реабілітації під наглядом Івана Цмокалюка, його авторитет незаперечний і цілковитий. Більше того, саме завдяки таким фахівцям, як Іван Цмокалюк, як Андрій Дишлевий (це медичний директор закладу) авторитет Житомирського обласного медичного центру реабілітації тримається стабільно високим. Військовики, яким випала нелегка доля лікуватися після травм чи поранень, бачили всілякого у вітчизняній медицині, але після перебування хоча б тиждень – другий у центрі на околиці житомирського Гідропарку, ледь не в один голос стверджують, що такого ставлення до себе з боку персоналу закладу вочевидь не очікували.
Звісно ж, умови лісового соснового бору, вид на плесо річки Тетерів вже самі по собі створюють ауру релаксу і умиротворення. Але, якою б мальовничою місцевість і територія медичного центру не видавалась, все ж таки найголовнішим чинником успішної реабілітації пацієнтів є фаховий рівень медичного персоналу. Якщо заглянути у книгу відгуків, які іноді вдячні пацієнти залишають по завершенні процесу реабілітації, то там є цілий ряд гарних висловів та купа вдячних слів. Ось про того ж таки, вище згаданого Івана Івановича Цмокалюка є дуже коротенький, але все ж таки дуже змістовний вислів «Професіоналізм та людяність – неперевершені», залишений головою одного із садівничих товариств Миколою Онищуком.
Звісно ж, сам І.І.Цмокалюк, відповідаючи на запитання про вдячність від людей, які часто називають його руки «просто золотими», каже, що нічого такого аж занадто чарівного у своїй роботі не вчиняє. До того ж, династія лікарів Цмокалюків має серед людей чималий авторитет і наймолодшому її представнику треба працювати так, аби не осоромити доброго імені батьків та діда. Ну, а Іван Цмокалюк, який свою професійну біографію розпочав у дуже непростий для країни час, згадує про те, що на початках своєї роботи у медичному центрі реабілітації та вертебрології (так влітку 2020 року називався центр) він дуже ретельно намагався виконувати рекомендації та вказівки тодішнього керівника Олександра Торбаса.
«Олександр Михайлович, – розповідає Іван Цмокалюк, – умів довіряти людям дуже відповідальну ділянку роботи і підвести нашого тодішнього «шефа» ніхто не міг собі дозволити. Я згадую не те що кожен місяць роботи із ним, а деякі слова, поради чи навіть суворі вказівки вважаю найбільшою школою свого лікарського фаху. Навіть моя перша навчальна подорож до Естонії, де ми чимало запозичили і навчилися особливостям реабілітації військових із ампутаціями, відбулася завдяки наполегливості О.М.Торбаса. І працювати, так, як він умів і нас навчав, ми просто зобов’язані».
Звісно ж, настанови, гарний приклад і життєвий досвід зробили свою справу, бо ж не тільки Іван Цмокалюк із добрим словом згадує свого керівника, який вмів окрилити колегу чи підлеглого гарним і щирим словом.
Сьогодні медичний центр із реабілітації має не лише гарний авторитет, чудову оснащеність найсучаснішою апаратурою, але й по справжньому згуртований колектив. Ну, а заслужити слова вдячності, гарні відгуки з вуст ветерана Збройних Сил України сьогодні нелегко. Але ж – як почесно!
Автор: Cергій Форест
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації