Про це повідомляють РІО-Бердичів і журналіст Olexiy Poberezhnui.
Ця фабрика колись робила спальні гарнітури «Альбіна» на весь радянський Союз, але ще в кінці дев’яностих фактично зупинилась. Половину її виробничих приміщень викупив київський підприємець Дубров та створив там підприємство «Дніпровуд», яке успішно функціонує і досі.
А друга половина разом із чотириповерховою адмінбудівлею попала в значно гірші руки, і двадцять останніх років лише потроху розбиралась на будівельні матеріали.

Свого часу навіть міська рада заявляла, що не знають у чиїй власності знаходиться територія і будівлі, невідомо чи платились якісь кошти за оренду землі, і можливо й тому жодного штрафу за її засмічення ніколи нікому не виставлявся.




Але тепер, на аукціоні сайту «Прозоро продажі» з’явилась інформація про цього таємничого власника. Об’єкт на продаж виставило ТОВ «Комбінат «Агропродукт», яке зареєстровано в селі Сінгури. Директором цього ТОВ числиться Микола Дорохов, який був причетний до оборудки з незавершеним будівництвом цегельного заводу в Тереховій, який намагались наповнити по вінця львівським сміттям.
Початкову ціну продажу недорозвалених будівель меблевої фабрики виставили 4,5 мільйони гривень, а аукціон має відбутись 19 лютого.
Територія, на якій розташовані будівлі складає 7,6 гектари. Колись це дійсно був гарний промисловий майданчик для розміщення будь-якого виробництва. А зараз, щоб цю територію знову зробити працюючою потрібні величезні інвестиції.
Почекаємо на результати аукціону, а може, дійсно, хтось з реальних інвесторів захоче її освоювати?..
Olexiy Poberezhnui в соціальній мережі «Фейсбук» написав:
«Майже пів тисячі акціонерів не змогли врятувати меблеву фабрику у Бердичеві.
Днями з’явилася інформація, що територію колись потужної меблевої фабрики виставили на аукціон. Традиційно в соцмережах почали скиглити, згадувати і ностальгувати.
А мені пригадався невеличкий гурт людей, які 13 років тому востаннє прийшли на збори акціонерів. Коли дізнався, що буде така подія я, тоді ще зовсім юний журналіст, не зміг оминути такого заходу. З меблевою фабрикою у Бердичеві пов’язана доля моєї мами, батька і дідуся. Це важливий промисловий об’єкт для всього мікрорайону Корніловка в якому я виріс. Я їздив з батьком на електронавантажувачі раніше, ніж навчився ходити. І що я побачив?
Зруйновану територію, облуплений адмінкорпус і десяток людей з півтисячі акціонерів. Всім іншим було байдуже: вони розчаровані, байдужі, так само скиглять і ностальгують як і сьогодні.
Директори організували санацію і додерибанили все, що лишилось ще на той час. А вдалося їм це тільки тому, що прийшли тільки ось ці небайдужі працівники-акціонери колись потужного виробництва.
Сьогоднішня пустка та руйнування має 444 прізвища. Але в дзеркалі дуже складно знайти когось іншого, винного у зруйнованій меблевій фабриці у Бердичеві».
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city


«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації
