20 березня, вже зранку можна було почути, що до нас, у Житомир, приїздить міністр освіти Оксен Лісовий. Так між собою говорили дві жіночки у «тридцятій» маршрутці, яка курсує мимо корпусу «Житомирської політехніки». І якраз біля приміщення «політехніки» вже о дев’ятій ранку можна було побачити скупчення автомобілів, на яких прибували голови громад Житомирщини.
Як виявилося, для робочої зустрічі – наради за участі першого заступника Голови Офісу Президента України Віктора Микити. Захід у Житомирі проходив під егідою Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, а Віктор Федорович Микита є головою Президії такого Конгресу. Метою наради, яка пройшла у приміщенні «політехніки» , було налагодження діалогу влади та громади у новому форматі. Що таке новий формат і яким був старий, довелось добряче подумати, аби знайти більш-менш зрозумілу відповідь. Стосовно інших учасників зустрічі, то вона проходила за участі чималого десанту народних депутатів. До присутності нардепа Віталія Безгіна голови громад вже звикли, бо якраз цей парламентарій зазвичай володіє найбільшим обсягом інформації, яка цікавим представників місцевої влади. Однак цього разу участь у засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад взяли нардепи Богдан Кицак, Сергій Кузьміних, а Володимир Арешонков, якого начебто чекали на зборах у «політехніці», так і не з’явився. Щодо міністра освіти та науки, то до Житомира того дня він прибувати не збирався, а спілкувався із «конгресменами» у режимі «онлайн». Тут же слід зауважити, що у залі «політехніки» була присутньою заступниця освітянського міністра Надія Кузьмічова, яка відповідала на левову частину усіх запитань, які виникали упродовж години до очільників вітчизняної освіти. Ну, а загалом засідання Конгресу у «Житомирській політехніці» було приурочене не стільки освітянській тематиці і завершальному етапові реформи НУШ, скільки багатьом іншим, не менш важливим питанням, що хвилюють керівників громад Житомирщини. Чи не першим таким питанням стала ситуація на дорогах Житомирщини. Усім відомий той плачевний стан, у якому знаходяться дороги обласного підпорядкування, що потребують негайного ремонту. Деякі голови громад у виступах на Конгресі казали, що місцеві дороги (а це сотні кілометрів у кожній громаді) належним чином не обслуговувались по 4-5 років ( з весни 2022-го року). А це означає, що далі по цих дорогах ніхто не поїде. Відтак до громад не може доїхати транспорт, що розвозить хліб і харчові продукти. Не кажучи вже про «Швидку допомогу», яка долає 20-25 кілометрів до віддаленого села ледь не за годину.
Що почули стосовно доріг учасники «діалогу по – новому»? Насамперед і загалом – нічого нового і, головне – нічого конкретного. Усім зрозуміло, що найбільше коштів держава делегує у наш час на дорожну інфраструктуру прифронтових громад. У так званих «тилових» областях (Житомирщина належить до їх числа) дорожно-ремонтні роботи тривають і будуть тривати на міжнародних автомагістралях, або ж на дорогах національного значення. Ну, а стосовно доріг обласного підпорядкування, то їх ремонт буде обмежено так званим ямковим методом десь ближче до літа поточного року. Трохи більше 500 мільйонів гривень держава все ж таки виділила на ремонт і утримання доріг Житомирщини. Але щоб утримувати дорожне господарство у більш – менш нормальному стані, потрібна вдвічі більша сума. Наразі її немає і, звісно ж, не буде, допоки триватиме війна. Цікаво, що під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад у Житомирі лунали пропозиції щодо формули «33% – 33% – 33%», коли громади, обласний бюджет і державний кошторис ремонтують певну дорогу на умовах такої ось пропорційної співучасті. Конкретної відповіді під час обговорення питання у «політехніці» не прозвучало, але цікаво, чи вигулькне на рівні центральної влади ось така пропозиція?
Ще одним питанням наради –Конгресу стала ситуація із оснащенням території Житомирщини покриттям мережі Інтернету. Виявилося, що й тут є недоопрацювання, хоча вони несуттєві і стосуються 260 населених пунктів Житомирщини. У більшості із цих сіл населення не перебільшує 20-ти мешканців, а тому провайдери, які забезпечують монтаж інтернетівських мереж, найчастіше не зацікавлені у таких ось роботах для одного чи двох споживачів у тому чи іншому селі.
Але найдовше часу під час засідання Конгресу місцевих і регіональних влад при Президентові України, яке відбувалося у Житомирі, було приділено освітянській тематиці. Найпершим і найголовнішим освітянським питанням нинішнього дня вважається питання щодо створення ліцеїв академічного профілю, де дев’ятикласники із гімназій навчатимуться у 10-му, 11-му та 12-му класах. Це все має статися із 1 вересня 2027 року, але вже сьогодні настав час генеральних приготувань до такого переходу, коли у кожній громаді головним типом навчального закладу стане гімназія. Ну, а ліцей академпрофілю буде далеко не у всіх громадах. Але голови громад, які прибули 20 березня до залу «політехніки», чекали на відповідь стосовно ситуації із дев’ятикласниками нинішнього року, яким пропонують завершувати освіту у 10-11 класах у стінах майбутніх ліцеїв. Проти такого, раніше непередбачуваного і насправді неочікуваного розвитку події із «траєкторіями навчання» виступили батьки більшості учнів, яким вже із 1 вересня 2026 року доведеться подорожувати до місця розташування майбутнього ліцею академічного профілю. У сільській місцевості це означає переїзди на відстані у 18-25 кілометрів, як кажуть, в один кінець. Враховуючи ситуацію на дорогах і скруту із шкільними автобусами, діставатися до 10-го, а потім і до 11-го класу дітям буде нелегко. Тому Верховна Рада України вже наступного тижня має сказати із цього приводу своє вагоме і остаточне слово.
Цілком можливо, що парламент дозволить 9-класникам нинішнього року продовжувати навчатися у своїх нинішній ліцеях, які вже через рік ліцеями не будуть. Проти такого виключення, якого вимагають батьки, виступає міністерство освіти, яке розуміє, яких клопотів із наповненням ліцеїв доведеться зазнати вже наступного року. Але про це, між іншим, учасники Конгресу у Житомирі говорили недовго. Бо набагато приземленіше виглядають клопоти голів громад стосовно виплати зарплати вчителям, яку із 1 січня 2026 року парламентарі підвищили на 25-30%. Поки що ці надбавки виплачують педагогам місцеві бюджети. Щоправда не у всіх громадах місцевій владі вдається нашкребти у своїх бюджетах вчительські надбавки , але у 80% громад вчителям платять із підвищенням. Але і у цій ситуації є одне велике «але». Громади вже зараз кажуть ( насправді категорично вимагають) про те, що «шкребти» у бюджетах вже нічого, а з травня 2026-го грошей на підвищену вчительську платню не буде у переважній більшості громад. Тому підставити плече має Державний бюджет, оскільки рішення про підвищення вчительської зарплати вже під саму новорічну ялинку у грудні 2025 року приймала Верховна Рада України. Але чи допоможе Уряд України місцевій владі із пошуком грошей на підвищену вчительську зарплату – це, як кажуть, залишається за кадром. І учасники Конгресу у Житомирі відповіді на таке запитання 20 березня 2026 року так і не отримали.
Як буде далі – покаже час, але законодавча і виконавча влада у столиці України потрапили у дуже складну ситуацію. Але хіба лише із освітою?
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації