У серпні нинішнього року мине десять років від часу коли Анатолія Шевчука немає з нами. Анатолій Шевчук – корінний житомирянин, письменник, шестидесятник, громадський діяч. Жив у нашому місті із 1937 по 2015 рік (за винятком шести років ув’язнення у мордовських таборах у 1966-1972 роках) . Іноді, аби ще краще ідентифікувати постать Анатолія Олександровича, про нього згадують, як про старшого брата славетного та легендарного українського письменника Валерія Шевчука.
Але про Валерія сьогодні не будемо. Сьогодні, 6 лютого, день народження якраз таки Анатолія Шевчука. Він народився у лютому печально відомого 1937 року і так вийшло, що майже все його життя пройшло під знаком лихоліття епохи «чорних воронків», нічних арештів та швидких судових засідань у вигляді чекістських «трійок». Ні, Анатолія Шевчука у Житомирі не називали «ворогом народу», але звання непримиренного борця із комуністично-тоталітарним режимом він заслужив чесно і проніс його усе своє життя. Починалося все із цікавості до літератури, із відвідин літературного гуртка під егідою самого Бориса Тена, а далі потяг до літератури, до художнього слова привів Анатолія Шевчука у ряди дисидентів – шестидесятників. Дивно і досьогодні важко це збагнути, однак до самого свого життєвого фінішу Анатолій Олександрович у душі залишався дисидентом. Україна, так само, як і рідний йому Житомир, вже у часи державної незалежності ніяк не могли переконати багатьох борців-патріотів у тому, що воля, свобода, а головне –правда і справедливість, таки здобуті і поступу у зворотній бік бути не може. Як виявилося, Анатолій Шевчук щось таки знав, відчував, або ж навіть і був переконаний у тому, що боротьба за Україну ще не завершена, а попереду у нас буде ще вдосталь випробувань.
6 лютого 2025 року до могили Анатолія Шевчука прийшли його друзі, колеги – письменники, представники громадськості, небайдужі житомиряни. Від імені Житомирської обласної ради квіти на місце спочинку славного житомирянина поклав керівник апарату ради Віктор Назар. Очільниця Житомирської обласної організації Спілки письменників України Світлана Штатська (Гресь), письменники Григорій Цимбалюк, Василь Врублевський, журналіст Віктор Радчук поділилися спогадами про незабутнього Анатолія Олександровича Шевчука. Висловлено намір щодо виготовлення та встановлення меморіальної дошки Анатолію Шевчуку на приміщенні обласної друкарні, де свого часу А.О.Шевчук працював на посаді лінотипіста. Вже в серпні нинішнього року меморіальна дошка має бути встановлена якраз напередодні десятиліття від часу смерті письменника – дисидента. Звісно ж, пам’ять про людей, які ледь не все своє життя сповідували ідеали честі, людської гідності, правди і свободи, має бути увічнена не лише у граніті чи бронзі, але й у словах, у діях і справах його сподвижників, його наступників і його земляків.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації