У Романові, як і в більшості громад Житомирщини, 21 листопада 2025 року відзначили кількома церемоніальними подіями. Мітинг – реквієм відбувся біля пам’ятника загиблим у часи Голодомору 1932/1933 років. Вшанували романівчани і стелу борцям, загиблим у боротьбі за свободу і незалежність нашої держави. З нагоди Дня Гідності та Свободи у приміщенні Романівського Будинку культури влаштували круглий стіл, у ході якого відбулася цікава, змістовна і навіть задушевна розмова з приводу подій недалекого минулого України.
Серцевиною обговорення і спогадів стали події обох Майданів в Україні- Помаранчевого у 2004-му році та Євромайдану, який тривав із листопада 2014 до лютого 2015 року. Звісно, згадувалися й інші події з історичного минулого України, однак події обох українських революцій, які відбулися упродовж лише одного десятиліття, були у центрі уваги громадських активістів, які знали, бачили і розуміли те, що відбувалося у Києві через призму особистої участі. Олександр Кондратюк, як історик, як безпосередній учасник подій обох майданів, розповів і спробував проаналізувати події не такого вже й далекого минулого. Те, що українці не змогли зробити повноцінних і вчасних висновків після таких бурхливих всенародних сплесків, мало і має вагомі причини. Однак обидва Майдани (і 2004-го , і 2014/2015 рр) мали дуже важливе значення для зміцнення української ідентичності, для перспектив подальшого єднання усіх регіонів України у кордонах єдиної і суверенної України. Взимку 2022-го року, у момент, коли російська орда масовано вторглася на територію України, гарт і уроки Майданів проявили себе досить потужно і переконливо. Під час розмови, яка проходила у вигляді обміну та обговорення багатьох думок, реплік і т.п., дуже важливі слова, думки, зауваження та пропозиції пролунали стосовно ситуації, що розгортається на наших очах. Питання національно –патріотичного виховання у щоденно-побутовій обстановці, суто людські чесноти, як щоденні хвилини мовчання, як обов’язок проводжання в останню подорож героїв-захисників, мають (на думку більшості учасників «круглого столу») виняткове значення і не можуть вважатися дріб’язковими елементами, які дехто дозволяє пропустити мимо своєї уваги. Аж ніяк не дріб’язковою, а важливою суспільно-політичною проблемою є статус в Україні громад УПЦ (московський патріархат), які вже не одне десятиліття займають позицію, що сприяє проникненню і поширенню в Україні «русского мира». Детальної дискусії з приводу невирішеності «церковного питання» в Україні, поки що не вийшло, хоча учасники «круглого столу» вирішили, що якраз «круглі столи», виступи у громадах мають і можуть пришвидшити вирішення питання про заборону церковної структури, засновником якої є агресивна до України держава.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації